Печать

§ 5. РОЗРАХУНКИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ РОЗРАХУНКОВИХ ЧЕКІВ

Posted in Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

§ 5. РОЗРАХУНКИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ РОЗРАХУНКОВИХ ЧЕКІВ

 

Стаття 1102. Загальні положення про розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

1. Розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю).

2. Платником за чеком може бути лише банк, в якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися.

3. Відкликання чека до спливу строку для його подання не допускається.

4. Видача чека не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він ви­даний.

5. Порядок та умови використання чеків встановлюються цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

6. Чек має містити всі реквізити, передбачені банківськими правилами. Чек, в якому відсутній будь-який із реквізитів або до якого внесені виправлення, є не­дійсним.

7. Форма чека та порядок його заповнення встановлюються законом і банків­ськими правилами.

1. Розрахунковий чек є одним із видів розрахункових документів, передбачених ч. 22.1 ст. 22 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні». Відповід­но до договору банківського рахунка банк зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум з рахунка (ч. 1 ст. 1066 ЦК). Розрахунко­вий чек і є одним із видів розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку пере­казати вказану в чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю). Інших способів використання чеків при здійсненні розрахунків не передбачено.

2. Видача розрахункового чека — це односторонній правочин. Вимоги до форми цього правочину є вельми суворими. Форма розрахункового чека встановлена додат­ком 5 до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті в Україні. Якщо не заповнений хоча б один із реквізитів розрахункового чека, а також за наявності в ньому виправлень, чек вважається недійсним.

3. Розрахунковий чек слід відрізняти від грошового чека, за яким із банків видаються готівкові грошові кошти відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні [437].

4. Платником за чеком відповідно до ч.  2 ст. 1102 ЦК може бути лише банк. Проте банк при цьому лише виконує розпорядження власника рахунка на пере­каз грошей з його рахунка.  За відсутності коштів на рахунку чекодавця в банку платіж на підставі чека не здійснюється  (це можливе лише за наявності домов­леності між банком та чекодавцем про кредитування рахунка, як це передбачено ст. 1069 ЦК).

5. Видача чека не припиняє грошове зобов'язання чекодавця перед чекодержателем.   Воно  буде вважатись безумовно виконаним тільки після зарахування відповідних грошових сум на рахунок чекодержателя.   Це твердження не спрос­товується правилом п. 7.11   Інструкції про безготівкові розрахунки в національ­ній валюті в Україні,  відповідно до якого  «чекодавець виписує чек...  під час здійснення платежу».  Проте відкликання чека до спливу строку його виконання не допускається.

 

Стаття 1103. Оплата чека

1. Чек оплачується за рахунок грошових коштів чекодавця. Порядок та умови бронювання грошових коштів на рахунку для розрахунків із застосуванням чеків встановлюються банківськими правилами.

2. Чек підлягає оплаті платником за чеком за умови подання його до оплати у строк, встановлений банківськими правилами.

3. Платник за чеком повинен пересвідчитися усіма можливими способами у справж­ності чека, а також у тому, що пред'явник чека є уповноваженою особою.

4. Збитки, завдані у зв'язку з оплатою підробленого, викраденого або втраченого чека, покладаються на платника за чеком або чекодавця — залежно від того, з чиєї вини вони були завдані.

1. Для забезпечення здійснення платежу за чеком чекодавець бронює кошти на окре­мому аналітичному рахунку відповідно до п. 7.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті в Україні. Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 днів після його виписки.

2. Загальна невизначеність у цивільному законодавстві України щодо меж, в яких боржник має дбати про виконання зобов'язання, спричинила покладення на банк, який визнається платником за чеком, обов'язку пересвідчитися «усіма можливими способами» у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є уповноваженою особою. Незважаючи на граничну жорсткість формулювання, взятого в лапки, все ж
зазначені обов'язки банку не виходять за межі, встановлені відповідними нормативно-правовими актами та звичаями ділового обороту.

3. У ч. 4 ст. 1103 ЦК буквально йдеться про збитки, але одночасно ця частина за­стосовується для визначення ризиків, які несуть чекодавець та банк (платник за чеком). Чекодавець виписує чек і передає його за отримані товари. Передання чека (чекової книжки) власником будь-якій іншій особі, а також підписання незаповнених бланків чека і проставлення на них відбитка печатки забороняється (п. 7.9 Інструкції про без­готівкові розрахунки в національній валюті в Україні [432]). Тому в разі втрати влас­ником підписаного та скріпленого печаткою чека відповідний ризик несе чекодавець, хоч це і не виключає відповідальності банка, який порушив вимоги ч. З ст. 1103 ЦК. Відсутність в Цивільному кодексі правила про змішану вину не виключає розподілу ризику і відповідальності між власником чека та банком.

 

Стаття 1104. Інкасування чека

1. Подання чека до банку чекодержателя на інкасо для одержання платежу вва­жається поданням чека до платежу. Оплата чека провадиться у порядку, встановленому статтею 1100 цього Кодек­су.

2. Зарахування коштів за інкасованим чеком на рахунок чекодержателя прова­диться після одержання платежу від платника, якщо інше не передбачено договором між чекодержателем і банком.

1. Інкасуванням чека є його передання в банк, який обслуговує чекодавця. Банк при прийнятті чека на інкасо повинен додержуватись вимог ст. 1100 ЦК. Банк, що обслуговує чекодержателя, передає чек для оплати в банк, який обслуговує чекодавця. На рахунок чекодержателя грошові кошти зараховуються тільки після того, як вони будуть отримані банком, що обслуговує чекодержателя, від банку, що обслуговує чекодавця.

 

Стаття 1105. Повідомлення про несплату чека

1. Чекодержатель повинен повідомити чекодавця про неплатіж протягом двох робочих днів, наступних за днем вчинення протесту або рівнозначного акта.

2. Особа, що не надіслала повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Вона відшкодовує збитки, які можуть статися внаслідок неповідомлення про несплату чека. Розмір відшкодовуваних збитків не може перевищувати суми чека.

1. На чекодержателя покладається обов'язок повідомити чекодавця про неплатіж. Але строк для такого повідомлення відраховується від наступного дня після вчинення протесту або рівнозначного акта. Порядок вчинення протесту в неплатежі за чеком або рівнозначного акта законодавством не встановлено. Тому застосування ст. 1105 ЦК є малоймовірним, можливо, в перспективі будуть прийняті нормативно-правові акти, якими буде забезпечена реалізація положень ст. 1105 ЦК.


Стаття 1106. Наслідки несплати чека

1. У разі відмови платника в оплаті чека чекодержатель має право пред'явити позов до суду. Чекодержатель має право вимагати крім оплати суми чека відшко­дування своїх витрат на одержання оплати, а також процентів.

2. До вимог чекодержателя про оплату чека застосовується позовна давність в один рік.

1. Якщо банк, що обслуговує чекодавця, відмовився оплатити розрахунковий чек, чекодержатель може захищати своє право в суді. Для таких позовів встановлена позов­на давність тривалістю один рік, перебіг якої починається відповідно до загального правила ч. 1 ст. 261 ЦК. Відповідачем за таким позовом може бути як чекодавець, так і банк, який його обслуговує (в залежності від того, хто із них припустився по­рушення).