§ 3. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

§ 3. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД

 

Стаття 1058. Договір банківського вкладу

1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийня­ла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід
в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

2. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

3. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовую­ться положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

1. Договір банківського вкладу (депозиту) передбачає передання вкладником або для нього грошової суми банку та виплату (повернення) такої ж суми банком і сплату ним вкладникові процентів (доходу в іншій формі) на умовах, встановлених договором. Внесення вкладником грошової суми до банку оформляється вкладним (депозитним) рахунком (абзац дев'ятий п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і за­криття рахунків в національній та іноземних валютах [423]). Це наближає договір банківського вкладу до договору банківського рахунка і обумовлює поширення на до­говір банківського вкладу положень Цивільного кодексу (ст. 1066 — 1076), якщо інше не встановлено спеціальними правилами ст. 1058 — 1066 ЦК або не випливає із суті договору банківського вкладу.

2. Визначення договору банківського вкладу як публічного (у разі, якщо вкладником є фізична особа) виключає можливість відступлень в договорі від умов про розмір процентів та від інших умов, які встановлені банком, оскільки умови публічного до­говору встановлюються однаковими для всіх споживачів (ч. 2 ст. 639 ЦК).

 

Стаття 1059. Форма договору банківського вкладу

1. Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається до держаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

2. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

1. Стаття 1059 ЦК поєднує в собі жорсткий характер санкції за порушення вимоги закону про письмову форму договору банківського вкладу (нікчемність договору) та невизначеність змісту цієї вимоги. Вважається, що письмова форма договору є додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає певним вимогам. Отже, письмова фор­ма договору є обов'язковою, а «з видачею» — це вже встановлюється на доповнення до письмового договору. Ці доповнення відповідно до букви ст. 1059 ЦК не можуть замінити письмовий договір. З іншого боку, їх відсутність не може бути підставою для висновку про те, що порушена вимога закону про письмову форму договору. За наявності письмового до­говору банківського вкладу внесення вкладу може бути підтверджене прибутковим касовим ордером. Тому п. 10.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [429] встановлюється, що на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення на рахунок коштів банк видає ощадну книжку або «інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку», а не тільки згідно з нормативно-правовими актами в сфері банківської діяльності.

 

Стаття 1060. Види банківських вкладів

1. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

2. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

3. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладни­кові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами
на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

4. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкла­ду, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

1. Договір банківського вкладу може укладатись на умовах: 1) строкового вкладу; 2) видачі вкладу на першу вимогу; 3) на інших умовах (ч. З ст. 1061 ЦК передбачає вклади на умовах їх повернення у разі настання визначених договором обставин). У всіх цих випадках відкривається вкладний (депозитний) рахунок (абзац дев'ятий п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та
іноземних валютах). Відкриття вкладного (депозитного) рахунка не означає можли­вості здійснення банком розрахункового обслуговування вкладника через цей рахунок. За вкладним (депозитним) рахунком здійснюються тільки операції щодо прийняття вкладу та його зарахування на рахунок та видачі грошових коштів вкладникові. За наявності потреби в розрахунковому обслуговуванні особа має укласти з банком до­
говір банківського рахунка (ст. 1066 ЦК).

2. Як при банківському вкладі на вимогу, так і при строковому банківському вкладі на банк покладається обов'язок видати вклад або його частину на першу вимогу вклад­ника. Лише стосовно юридичних осіб можуть бути встановлені інші умови повернення вкладу. Стосовно фізичних осіб інші умови повернення вкладу також можуть бути встановлені, але вони не можуть полягати у відмові вкладника від права на одержання вкладу на першу вимогу. Така умова договорів банківського вкладу є нікчемною.

3. Дострокове повернення вкладу на вимогу вкладника тягне зменшення розміру процентів за строковим вкладом до рівня процентів за вкладами на вимогу. Перера­хунок розміру процентів здійснюється і в тих випадках, коли проценти за строковим вкладом виплачувались раніше. Таке зменшення розміру процентів здійснюється не­залежно від того, скільки часу залишилось до закінчення строку вкладу. Поширена
практика стягнення з вкладника, якому достроково повертається сума вкладу, плати за перерахування суми готівки в розмірі одного процента суми вкладу, є законною лише у випадку, якщо це передбачено договором. Оспорювати такі умови договорів підстав немає, оскільки договір банківського вкладу визнається договором приєднання (ст. 634 ЦК). У решті випадків банк має довести, що така плата за перерахунок суми
готівки відповідає його затратам на виконання цієї операції.

4. Розмір процентів, який встановлено банком для строкових вкладів, не застосо­вується в тих випадках, коли зі спливом строку, на який зроблено вклад, вкладник не вимагає повернення вкладу (за період від спливу зазначеного строку до дня фактич­ного повернення вкладу), оскільки при цьому договір банківського вкладу вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу.

 

Стаття 1061. Проценти на банківський вклад

1. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

2. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на ви­могу, якщо інше не встановлено договором.

У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

3. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обста­вин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено
законом.

4. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.

5. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

6. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше
не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту про­центи.

(Із змін, від 12.12.2008)

1. Проценти на суму вкладу виплачуються в розмірі, встановленому договором  (у разі, якщо вкладником є фізична особа, договір відповідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК є публічним, що виключає диференціацію розміру процентів за договорами з окремими вкладниками). Допускається, що договором банківського вкладу проценти можуть бути не встановлені. У таких випадках проценти виплачуються в розмірі облікової ставки
Національного банку України.

2. Якщо вклад внесений в банк за умови його повернення на вимогу, банку нада­ється право на односторонню зміну договору в частині розміру процентів. При зміні розміру процентів в бік їх зменшення банк має дотримуватись правил ч. 2 ст. 1061 ЦК, якщо інше не передбачено договором.

Договір вважається зміненим (тобто новий розмір процентів підлягає застосуван­ню) зі спливом одного місяця з моменту повідомлення вкладників про зменшення розміру процентів. У ч. 2 ст. 1061 ЦК зазначається на обов'язок банку повідомити «вкладників». Це слово вживається у множині в зв'язку з публічним характером цих договорів, якщо в них беруть участь фізичні особи, а не тому, що повідомлення про зменшення розміру процентів може бути публічним (оголошення в друкованих засобах масової інформації, розміщення оголошень у приміщеннях банку). Банк зобов'язаний не тільки повідомити про зменшення розміру процентів персонально кожного вклад­ника, а і надати докази цього (у разі спору). На суму коштів, внесених вкладником за раніше укладеним договором банківського вкладу після прийняття банком рішення про зменшення розміру процентів, проценти у зменшеному розмірі нараховуються з першого дня внесення цих коштів (за умови, що вкладнику було повідомлено про зменшення розміру процентів до або під час внесення коштів).

3.  12 грудня 2008 р. ст. 1061 ЦК була доповнена частиною четвертою, відповідно до якої умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Стосовно вкладів, внесених на умо­вах їх повернення у разі настання визначених договором обставин, слід враховувати наступне. Частина 3 ст. 1061 ЦК виключає віднесення таких вкладів до строкових.
Тому на такі вклади чинність ч. 4 ст. 1061 ЦК не поширюється. Це означає, що до таких видів вкладів застосовується ч. 1 ст. 1061 ЦК, що визначає розмір процентів на банківські вклади (вони встановлюються договором, а за відсутності в договорі такої умови проценти виплачуються в розмірі облікової ставки НБУ). Отже, цей розмір процентів банк одностороннє змінювати не вправі. Але умова договору, якою банку надається право одностороннє змінювати розмір процентів, не буде не тільки нікчемною, а й оспорюваною умовою правочину, бо така умова є правомірною відпо­відно до ч. З ст. 6 ЦК.

4. У ч. 5 ст. 1061 ЦК проводиться принцип, відповідно до якого при обчисленні строку, за який вкладник має право на отримання процентів, враховуються тільки цілі дні. Неповні дні (день внесення вкладу і день повернення вкладу) в цей період не включаються.

5. За загальним правилом ч. 6 ст. 1061 ЦК на вимогу вкладника проценти ви­плачуються щоквартально від суми вкладу.  Невитребувані проценти збільшують суму вкладу (в тому числі і строкового). На невитребувані проценти нараховуються проценти, якщо інше не передбачено договором банківського вкладу. Ці правила підлягають прямому застосуванню, оскільки п. 9.7 і 10.11 Інструкції про порядок
відкриття,  використання і закриття рахунків у національній та іноземних валю­тах [429] передбачають три способи використання процентів, нарахованих на строкові вклади (перерахування на поточний рахунок, зарахування на поповнення депозиту, виплата фізичним особам готівкою), але не встановлює, який же спосіб підлягає переважному застосуванню.

 

Стаття 1062. Внесення грошових коштів на рахунок вкладника іншою особою

1. На рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання
грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкла­дом.

2. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

1. На рахунок, відкритий особі в банку в зв'язку з укладенням договору банків­ ського вкладу, в тому числі і строкового, зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. Це правило повторюється в п. 10.13 Інструкції про порядок від­криття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах тільки
стосовно фізичних осіб. Стосовно юридичних осіб ч.  1 ст. 1062 ЦК застосовується прямо, якщо інше не передбачено договором.

2. Частина 2 ст. 1062 ЦК передбачає застосування до коштів, помилково зарахованих на рахунок вкладника в банку, ст. 388 ЦК, тобто правил про віндикаційний позов. Це суперечить прийнятим теоретичним уявленням, відповідно до яких у таких випадках підлягають застосуванню правила інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Але ж це не може бути перешкодою для застосування спеціального правила ч. 2 ст. 1062 ЦК, що передбачає необхідність застосування і ст. 388 ЦК.

 

Стаття 1063. Договір банківського вкладу на користь третьої особи

1. Фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зро­бити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або ви­раження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Визначення імені фізичної особи (стаття 28 цього Кодексу) або найменування юридичної особи (стаття 90 цього Кодексу), на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

2. Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати по­вернення вкладу або перевести його на своє ім'я.

1. Фізичним і юридичним особам надається право зробити вклад на користь третьої особи — фізичної або юридичної (укласти договір банківського вкладу на користь третьої особи). Такою третьою особою може бути, зокрема, неповнолітня або мало­літня особа.

2. Стаття 1063 ЦК чітко визначає момент, до якого права вкладника за договором бан­ківського вкладу на користь третьої особи належить особі, яка зробила вклад, і з якого (моменту) права вкладника набуває особа, на користь якої зроблено вклад. Це виключає застосування до договору банківського вкладу загальних правил ст. 636 ЦК.

 

Стаття 1064. Ощадна книжка

1. Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення гро­шових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою.

В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на раху­нок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.

2. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

3. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоря­джень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки.

Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

1. Із ч. 1 ст. 1064 ЦК не можна робити такий висновок, що вона забороняє в інший спосіб підтверджувати укладення договору банківського вкладу з фізичною особою. Укладення такого договору може підтверджуватись як ощадною книжкою, так і іншими способами, передбаченими ч. 1 ст. 1059 ЦК. Пункт 10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [429] перед­бачає підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок ощадною книжкою або іншим документом, що її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

2. Якщо укладення договору банківського вкладу підтверджується ощадною книж­кою, остання має надаватись вкладником при видачі банківського вкладу, при виплаті процентів і при перерахуванні коштів з рахунка за вкладом відповідно до законодав­ства і договору.

 

Стаття 1065. Ощадний (депозитний) сертифікат

1. Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

2. У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.

1. Відповідно до ст. З і 13 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [189] ощадні сертифікати є видом цінних паперів. Як ст. 1065 ЦК, так і ст. 13 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» допускають пред'явлення вкладником вимоги про дострокову виплату суми вкладу і процентів за строковим сертифікатом. Але проценти в цьому випадку виплачуються в розмірі, встановленому банком для вкладів на ви­могу, якщо умовами сертифікату не передбачено інший розмір процентів.