§ 2. ЗБЕРІГАННЯ НА ТОВАРНОМУ СКЛАДІ

 

§ 2. ЗБЕРІГАННЯ НА ТОВАРНОМУ СКЛАДІ

 

Стаття 956.   Поняття товарного складу

1. Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

2. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

1. Частина положень ст. 956 — 966 ЦК поширюється на всі правовідносини щодо зберігання, яке здійснюється на будь-якому товарному складі, а інша частина — тільки на правовідносини щодо зберігання, яке здійснюється на сертифікованому товарно­му складі. На товарному складі можуть зберігатися будь-які товари, стосовно яких зберігання є можливим (неможливим є зберігання, наприклад, електроенергії). Для
сертифікованих товарних складів перелік товарів, які не можуть на них зберігатися, встановлений преамбулою Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і по­двійні складські свідоцтва»   [180].

2. Товарний склад визначається в ч.  1 ст. 956 ЦК як організація (юридична особа), яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані із зберіганням на засадах підприємницької діяльності. Таке ж визначення товарного складу наводиться у аб­заці третьому ст. 1 Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» (далі — Закон). Сертифікований товарний склад визначаєть­ся в цій же статті як товарний склад, який отримав сертифікат на відповідність надання послуг із зберігання, що дає право видавати прості і подвійні складські свідоцтва на окремі групи товарів. У сертифікаті про відповідність надання по­слуг із зберігання визначаються групи товарів, на які склад має право видавати складські свідоцтва.

3. Підтвердження відповідності здійснюють акредитовані в установленому зако­нодавством порядку органи із сертифікації будь-якої форми власності (частина пер­ша ст. 12 Закону «Про підтвердження відповідності» [129]). Акредитація таких органів  здійснюється відповідно до Закону «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» [130]. Порядок здійснення процедури призначення органів з оцінки відповідності
продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів затверджено постановою Кабінету Міністрів   [338]. Національним органом України з сертифікації визнається Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» [209]). На цей час названий Державний комітет затвердив низку нормативно-правових
актів щодо сертифікації окремих видів товарів, послуг. Такий акт стосовно послуг із зберігання на цей час не затверджувався.

4. Зазначення на ліцензію в ч. 2 ст. 956 ЦК не означає, що послуги товарних скла­дів підлягають ліцензуванню. Закон «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»   [119] не передбачає ліцензування такого роду послуг.

5. Обов'язок товарного складу приймати на зберігання товари від будь-якої особи (за наявності можливості) випливає із ч. 2 ст. 956 ЦК, яка визнає договір складського зберігання, укладений товарним складом (він завжди визнається складом загального користування), публічним, та ст. 633 ЦК, На обов'язок зернового складу приймати зерно на зберігання від будь-якої особи прямо зазначається в ст. 25 Закону «Про зерно
та ринок зерна в Україні»   [147].

 

Стаття 957.   Договір складського зберігання

1. За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схорон­ності.

2. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

3. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

1. Частина 1 ст. 957 ЦК, визначаючи договір складського зберігання, нічим не до­повнює загальне визначення договору зберігання, яке наводиться в ст. 936 ЦК. Але ж ст. 936 ЦК у ч. 2 передбачає можливість укладення договору зберігання як консенсуального. Стаття 957 ЦК такої можливості не передбачає. Проте неправильним було б твердження про те, що ця стаття виключає укладення договору складського збері­гання як консенсуального. Немає підстав і для твердження про те, що із ч. 1 ст. 957 ЦК чи суті відносин щодо складського зберігання випливає неможливість відступлень від визначення договору складського зберігання як реального. Договір складського зберігання зерна також визначається в частині другій ст. 26 Закону «Про зерно та ри­нок зерна в Україні»  [147] як реальний («за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна»). Але із ст. 29 цього Закону не тільки випливає можливість укладення договору складського зберігання зерна як консенсуального, а і прямо передбачається
обов'язок власника зерна, який не передав його на зберігання у визначений договором строк, відшкодувати зерновому складу завдані збитки.

2. Встановлюється вимога про укладення договору складського зберігання в пись­мовій формі.  Проте така вимога вважається виконаною,  якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом, до якого належать документи, зазначені в ч. 1 ст. 961 ЦК. Це — дещо більш жорсткі вимоги до форми договору зберігання на товарному складі, ніж встановлені загальним правилом абзацу третього
ч. 1 ст. 937 ЦК.

3. Умови складського зберігання товару на сертифікованому складі загального ко­ристування визначаються відповідно до регламенту сертифікованого складу (частина третя ст. 10 Закону).

4. На сертифіковані склади покладається обов'язок ведення реєстру складських свідоцтв (частина перша ст. 7 Закону). Лише ведення реєстру складських свідоцтв на зерно покладено на Мінагрополітики (п. З Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання   [332]).

 

Стаття 958.   Зберігання речей, визначених родовими ознаками, з правом розпо­ряджання ними

1. Якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання.

1. У разі, коли за договором зберігання на товарному складі здійснюється зберігання речей, визначених родовими ознаками, та коли зберігачеві надане право розпоряджа­тися цими речами, до правовідносин сторін застосовуються: 1) перш за все спеціальні правила про зберігання, встановлені ст. 956 — 966 ЦК і Законом «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»; 2) далі переважно застосо­вуються загальні положення ст. 936 — 955 ЦК про зберігання, які стосуються часу та місця повернення товарів; 3) далі переважно застосовуються положення про договір позики. Застосування положень про позику до такого виду зберігання передбачено частиною п'ятою ст. 26 Закону «Про зерно та ринок зерна в Україні»; 4) у частині, не врегульованій зазначеними вище положеннями, застосовуються загальні положення про зобов'язання і договори (ст. 509 — 654 ЦК), а також загальні положення цивіль­ного законодавства, сформульовані в Книзі першій Цивільного кодексу.

2. Застосування положень про позику до відносин зберігання, як це передба­чено ст. 958 ЦК, не передбачає сплату відсотків, оскільки таке виключається п. 2 ч. 2 ст. 1048 ЦК. Проте сторони можуть домовитись про інше.

 

Стаття 959.   Огляд товару

1. Товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану.

2. Товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, — взяти проби та вжити заходів, необхідних
для забезпечення його схоронності.

3. Товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки.

Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений то­варним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі при­йняття товару, — протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору.

1. Якщо інше не передбачено договором зберігання на товарному складі, витрати товарного складу на огляд товарів, що приймаються на зберігання, включаються до складу плати за зберігання. Це стосується і витрат зберігана на аналіз якості товару, якщо обов'язок здійснення такого аналізу передбачений законом (наприклад, частина третя ст. 24 Закону «Про зерно та ринок зерна в Україні»   [147]) або договором.

2. Право огляду товару, переданого для зберігання на товарному складі, надається поклажодавцеві впродовж всього строку зберігання. Стосовно зберігання речей, ви­значених родовими ознаками, поклажодавцеві надається право взяти проби. Товарний склад зобов'язаний надати поклажодавцеві можливості вжити заходів, необхідних для забезпечення схоронності товарів.

3. Витрати, пов'язані з оглядом товарів при їх поверненні із зберігання, несе сто­рона, яка вимагали огляду та перевірки. Зазвичай такою стороною є поклажодавець, оскільки у товарного складу немає інтересу вимагати таких огляду та перевірки. Сто­рони вправі в договорі відступити від цього правила. Якщо сторони таких відступлень не зробили, поклажодавець має право вимагати від товарного складу відшкодування у вигляді збитків витрат на проведення огляду та перевірки товарів, якщо за резуль­татами огляду та перевірки встановлено порушення товарним складом зобов'язання щодо зберігання.

4.   Сторони договору зберігання на товарному складі мають право встановити порядок огляду та перевірки товару, який видається з товарного складу після за­кінчення строку зберігання. Якщо цей порядок договором не встановлений, застосу­ванню за аналогією підлягають правила Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю [491] та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю [492]. Лише строки, встановлені цими Інструкціями, не можуть застосовуватись, якщо вони перевищують три дні після одержання товару.

 

Стаття 960.   Зміна умов зберігання та стан товару

1. Якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця.

2. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.

1. Якщо договором зберігання на товарному складі встановлені умови зберіган­ня, зміна цих умов є зміною договору, що допускається у випадках та порядку, встановлених ст. 651 — 652 ЦК. Лише у разі необхідності забезпечення схорон­ності товару (незалежно від причини, яка створила загрозу схоронності товару) на товарний склад покладається обов'язок вжити невідкладних заходів, хоча б при цьому змінювались умови зберігання товарів, визначені договором. На товарний склад покладається при цьому обов'язок повідомити поклажодавця про вжиті не­
відкладні заходи.

2. Акт, про який йдеться у ч. 2 ст. 960 ЦК, може бути складений товарним складом за підписами своїх працівників. Проте у випадках, коли є можливість перекласти від­повідальність за незбереження товару на поклажодавця, доцільно було б залучати до участі в прийманні представника незаінтересованої організації.

Стаття 961.   Складські документи

1. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких склад­ських документів:

складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

2. Товарі прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідо­цтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

1. Складською квитанцією підтверджується прийняття товару на зберігання товар­ним складом. Сертифіковані товарні склади на підтвердження укладення договор зберігання видають просте складське свідоцтво або подвійне складське свідоцтво.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 961 ЦК предметом застави може бути товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, на підставі застави цього свідоцтва. Автори цього видання дійшли висновку, що ч. 2 ст. 961 ЦК засто­суванню не підлягає, оскільки вона суперечить спеціальним правилам Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»   [180]. Слід також враховувати, що відповідно до ст. 29 цього Закону закони (це поширюється і на Цивільний кодекс) до приведення їх у відповідність з цим Законом діють у частині, в якій вони не суперечать цьому Закону. Відповідно до частини першої ст. З Закону просте складське свідоцтво видається на пред'явника. Це ж встановлюється ч. 2 ст. 965 ЦК.

Володілець простого складського свідоцтва може передати його (а не товар!) в за­ставу (частина друга ст. 21 Закону). При цьому поклажодавець зобов'язаний передати просте складське свідоцтво у володіння заставо держателя. Формулювання частини першої ст. 53 Закону «Про заставу» [50] («якщо законом чи договором не передбачено інше, застава векселя чи іншого цінного папера, який може бути переданий шляхом вчинення передавального напису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного папера») не виключає укладення договору застави простого складського свідоцтва в формі, яка передбачена ст. 13 За­кону «Про заставу» (письмова форма). Хоч просте складське свідоцтво і видається на пред'явника (частина перша ст. З Закону), передання прав, встановлених про­стим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом передачі його іншому держателю за передавальним написом (частина перша ст. 21 Закону). Отже, передавальний на­пис на простому складському свідоцтві є необхідним. Тим більше він є необхідним, що перед видачею товару в обмін на складське свідоцтво сертифікований товарний склад зобов'язаний перевірити наявність прав на володіння свідоцтвом та отримання товару (частина друга ст. 18 Закону). Договором застави може бути передбачено, що звернення стягнення на просте складське свідоцтво як предмет застави здійснюється шляхом залишення свідоцтва у заставодержателя, що дає йому право як володільцю свідоцтва отримати товар на складі в обмін на свідоцтво, як це встановлено ст. 18 Закону [180]. Якщо ж таке договором застави не передбачено, звернення стягнення на просте складське свідоцтво має здійснюватись в судовому порядку, як це перед­бачено ч. 1 ст. 590 ЦК, а в подальшому видача товару із сертифікованого товарного складу має здійснюватись у загальному порядку (ст. 18 Закону).

3.   Передання в заставу товару, який зберігається на сертифікованому товарному складі на підставі простого складського свідоцтва є неможливим. За наявності такого наміру поклажодавець має в порядку, встановленому частиною третьою ст. 21 Закону, здійснити погашення простого складського свідоцтва. Замість нього видається подвійне складське свідоцтво. У подальшому здійснюється- застава товару, який зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва.

4. Якщо товар зберігається на сертифікованому товарному складі на підставі подвій­ного складського свідоцтва, здійснюється застава товару (а не свідоцтва) в порядку, встановленому ст. 14 Закону. У цьому разі укладення договору застави в формі, що відповідає ст. 13 Закону «Про заставу»    [50], є обов'язковим. Договір застави при цьому вважається укладеним з моменту, встановленого ст. 638, 640 ЦК. Застава ви­никає також з цього моменту, але тільки за умови, що заставна частина подвійного складського свідоцтва (заставне свідоцтво) відокремлена і передана заставодавцем заставодержателю (частина третя ст. 14 Закону).

5. Із ст. 17 Закону випливає, що звернення стягнення на товар, який зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва та який є предметом застави, здійсню­ється лише в судовому порядку.

Стаття 962.   Подвійне складське свідоцтво

1.  Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин — складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.

2. У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:

1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;

2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу;

3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання;

4) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару — число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;

5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;

6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати;

7) дата видачі свідоцтва.

Кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва повинна також містити ідентичні підписи уповноваженої особи та печатки товарного складу.

3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.

1. Подвійне складське свідоцтво складається із двох частин. Перша із них — це складське свідоцтво, а друга — заставне свідоцтво, яке в ст. 962 ЦК іменується ва­ріантом. Останній термін в Законі не вживається.

2. Відомості, які відповідно до ч. 2 ст. 962 ЦК мають бути зазначені в подвійному складському свідоцтві, слід визнати істотними умовами договору зберігання. За їх від­сутності договір складського зберігання не може вважатись укладеним, а документ, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 962 ЦК, не визнається подвійним складським свідоцтвом. Ці правила застосовуються і тоді, коли в подвійному складському свідоцтві відсутні відомості, які не можуть бути визнані умовами договору, а є лише обов'язковими реквізитами подвійного складського свідоцтва (місцезнаходження сторін, дата видачі свідоцтва, його номер за реєстром товарного складу).

3. Відповідно до ст. 5 Закону бланки складських свідоцтв є бланками суворого обліку. Форма, порядок виготовлення і використанйя бланків складських свідоцтв встановлюються законодавством.

4. Відповідно до ч. 2 ст. 962 ЦК кожна із двох частин подвійного складського свідоцтва повинна мати ідентичні підписи уповноваженої особи та печатку товар­ного складу.   Під уповноваженою особою тут розуміється  не обов'язково  орган юридичної особи  (сертифікованого товарного складу),  а будь-яка особа,  уповно­важена органом юридичної особи. Наявність такого повноваження доцільно було б ретельно перевіряти, оскільки в Цивільному кодексі 2003 р. не міститься положен­ня про те, що право на представництво може випливати із обставин, за яких діє представник.

 

Стаття 963.   Права володільця складського та заставного свідоцтва

1. Володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі.

2. Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за за­ставним свідоцтвом.

3. Володілець лише заставного свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві.

1. Як і будь-який поклажодавець, поклажодавець, який передав товар для збері­ гання на товарному складі на підставі подвійного складського свідоцтва, має право розпоряджатись своїм товаром, в тому числі поклажодавець має право в будь-який момент забрати свій товар зі складу. Плата за зберігання при цьому вноситься за період фактичного зберігання, якщо інше не передбачено договором. Право розпоряджатися
товаром, переданим на зберігання на підставі подвійного складського свідоцтва, ви­знається за володільцем свідоцтва.

2. Якщо у зв'язку з заставою товару, що зберігається на підставі подвійного склад­ського свідоцтва, та передачею заставного свідоцтва заставодержателю у поклажодавця залишилось лише складське свідоцтво, ч. 2 ст. 963 ЦК визнає за ним право розпоряджан­ня товаром. Але забрати товар зі складу поклажодавець за таких умов права не має.

3. Право заставодержателя (володільця заставного свідоцтва) на заставлений товар обмежується сумою кредиту та відсотків за користування ним. Проте сторони договору застави вправі встановити, що за рахунок заставленого товару задовольняються і інші вимоги заставодержателя, передбачені ч. 2 ст. 589 ЦК (всі або деякі із них).

 

Стаття 964.   Передання складського та заставного свідоцтва

1. Складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо за пе­редавальними написами.

1. Відповідно до ч. З ст. 29 Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» [180] закони та інші нормативно-правові акти до при­ведення їх у відповідність з цим Законом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Названий Закон не передбачає передання за передавальним написом складського і заставного свідоцтва разом. Але положення ст. 964 ЦК, що передбачає таке передання, не слід тлумачити так, що воно суперечить ч. З ст. 29 названого За­кону, тому воно підлягає застосуванню.

 

Стаття 965.   Просте складське свідоцтво

1. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.

2. Просте складське свідоцтво має містити відомості, встановлені пунктами 1, 2, 4, 7 та абзацом дев'ятим частини другої статті 962 цього Кодексу, а також вказівку на те, що воно видане на пред'явника.

3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим складським сві­доцтвом.

1.  Просте складське свідоцтво має відповідати формі, що встановлена законодавством (частина друга ст. 5 Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»). На цей час така форма не затверджена. Якщо просте склад­ське свідоцтво оформлене з порушенням вимог, встановлених ч. 2 ст. 965 ЦК, такий документ не є простим складським свідоцтвом, а договір зберігання, що відповідає
вимогам зберігання на сертифікованому товарному складі в таких випадках, не може вважатись укладеним. Проте в таких випадках немає підстав заперечувати укладення договору зберігання, на який не поширюються правила про зберігання на сертифіко­ваному товарному складі.

2.   Просте складське свідоцтво не називається цінним папером ні в Цивільному кодексі, ні в Законі. Але в ст.  1  Закону складські свідоцтва визначаються як товаророзпорядчі складські документи, що засвідчують право власності. Складські свідоцтва підпадають під визначення цінних паперів (ч. 1 ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [189]) і належать до категорії товаророзпорядчих цін­них паперів (п. 6 ч. 5 ст. З названого Закону). Просте складське свідоцтво видається на пред'явника. У ньому не передбачено зазначення на найменування особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання. Тому до про­стих складських свідоцтв мало б застосовуватись правило ч. 1 — 2 ст. 4 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», відповідно до якого цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Передання шляхом повного індосаменту передбачено цим Законом тільки стосовно іменних цінних паперів. Проте не можна заперечувати право законо­давця встановлювати будь-які спеціальні правила. З урахуванням цього підлягають застосуванню спеціальні правила Закону, відповідно до яких хоч просте складське свідоцтво і видається на пред'явника (ч. 1 ст. 965 ЦК; частина перша ст. З Закону), передання прав, встановлених простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом його передання іншому держателю за зробленим на простому складському свідоцтві передавальним написом (частина перша ст. 21 Закону). Відповідно до ст. 25 Закону передавальний напис обов'язково має містити повне найменування юридичних осіб чи прізвища, імена та по батькові володільця простого складського свідоцтва та особи, якій просте складське свідоцтво передається. Порушення цієї вимоги тягне недійсність передавального напису. Можливе і подальше передання простого складського свідо­цтва шляхом вчинення передавальних написів. Стосовно передавальних написів, які вчиняються фізичними особами, встановлене обов'язкове їх нотаріальне посвідчення. Вчинення передавального напису слід кваліфікувати як вчинення правочину, щодо якого законом встановлене обов'язкове нотаріальне посвідчення.

 

Стаття 966.   Видача товару за подвійним складським свідоцтвом

1. Товарний склад видає товари володільцеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом.

2. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним
свідоцтвом.

Товарний склад, що видав товар володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не сплатив суму боргу за ним, відповідає перед володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним.

3. Володілець складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився на складі.

1. Якщо товар на товарному складі зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва, товар може бути виданий із складу лише в обмін на обидва свідоцтва (склад­ське і заставне) разом. Якщо поклажодавець — володілець складського і заставного свідоцтв вимагає видачі товару частинами, — це можливе. Але при цьому первісні свідоцтва він має повернути, а взамін їх йому видаються нові складські свідоцтва
на товар, що залишився на складі.

2. В обмін на складське свідоцтво (за відсутності у поклажодавця заставного сві­доцтва) товар може бути виданий лише за умови надання поклажодавцем складського свідоцтва та квитанції про виплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. Відомості про суму боргу, забезпеченого заставою товару, що зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва, товарний склад отримує від заставодержателя, на якого покладається обов'язок письмово проінформувати склад про прийняття товару в за­ставу впродовж трьох робочих днів після виникнення застави (частина п'ята ст. 14 Закону). У разі порушення сертифікованим товарним складом викладених умов видачі товару за складським свідоцтвом за відсутності заставного свідоцтва, товарний склад відповідає перед заставо держателем за платіж усієї суми, забезпеченої товаром, який зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва.

3. Сторони договору застави товару, прийнятого на зберігання за подвійним склад­ським свідоцтвом, не вправі передбачити в договорі, що звернення стягнення на товар в порядку задоволення вимог заставодержателя до заставодавця (поклажодавця) може бути здійснене шляхом видачі товару товарним складом заставодержателю, оскільки відповідно до частини першої ст. 17 Закону товар, на який звернено стягнення та який зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва, може бути виданий з товарного складу за рішенням суду або відповідно до Закону «Про виконавче про­вадження»   [100].