Печать

ГЛАВА 63 ПОСЛУГИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Posted in Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

ГЛАВА 63 ПОСЛУГИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 901.   Договір про надання послуг

1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в про­цесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується
оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

1. При застосуванні ст. 901 — 907 ЦК слід враховувати, що як договори про надання послуг не можуть кваліфікуватись будь-які договори, яким у Книзі п'ятій Цивільного кодексу «Зобов'язальне право» присвячені окремі глави чи параграфи, в тому числі договори перевезення, транспортного експедирування, зберігання і навіть договори охорони, зокрема особистої. Підставою для такого висновку є структура Книги п'ятої Цивільного кодексу, в якій глава 63 «Послуги. Загальні положення» виокремлюється не як загальна частина стосовно глав, які присвячені перевезенню, транспортному екс­педируванню, зберіганню тощо, а як глава поряд з главами, що присвячені окремим договорам, які теоретично могли бути об'єднані в клас договорів про надання послуг.

2.   При визначенні договору про надання послуг виявляється загальний невисо­кий рівень законодавчої техніки. «За договором про надання послуг... виконавець зобов'язується... надати послугу, яка споживається в процесі...». Це формулювання враховує, що є інші послуги, які «не споживаються в процесі». Це підтверджується актами Держспоживстандарту, який, здається, взяв на себе безхазяйні функції щодо
стандартизації нормативної термінології. Визначення послуг в Класифікаторі продук­ції та послуг, затвердженому наказом Держспоживстандарту [442], та найменування окремих видів послуг далекі від досконалості. У Класифікаторі видів економічної ді­яльності ця дуже мало визначена стандартизація термінології була продовжена, в тому числі і шляхом позначення терміном «послуги» такої діяльності, яка далеко виходить за межі звичайного розуміння цього терміну.

3. Свій вклад в усунення будь-якої визначеності поняття послуг внесло Міністерство  економіки, яке затвердило Галузевий класифікатор «Класифікатор послуг і продук­ції у сфері побутового обслуговування» [370]. Тут виготовлення ювелірних виробів, виконання робіт з ремонту виробів позначаються як види послуг, хоч відповідно до Цивільного кодексу такі відносини мають кваліфікуватись як підряд.

4. У законодавчих актах поняття послуг завжди розумілось широко. Після прийняття нового Цивільного кодексу логічно було очікувати, що в таких актах послуги будуть визначатись чи розумітись з урахуванням ст. 901 ЦК. Але так не відбулося. У ст. 1 Закону «Про міський електричний транспорт» [175] перевезення пасажирів і багажу позначається як транспортні послуги. У ст. 1 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» [178] вживається термін «транспортно-експедиторські послуги». У Законі «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2005 — 2020 роки» [181] вживається термін «послуги питного водопостачання», хоч ст. 714 ЦК постачання
ресурсами, в тому числі і питною водою, визнає видом купівлі-продажу.

5. Викладене дає підстави для висновку про те, що положення ст. 901 — 907 ЦК підлягають застосуванню до відносин, предметом яких є послуги, як вони визначаються в ч. 1 ст. 901 ЦК. Зокрема, ці положення застосовуються до відносин щодо надання по­слуг телефонного зв'язку, кабельного телебачення, водовідведення та інших послуг.

 

Стаття 902.   Виконання договору про надання послуг

1. Виконавець повинен надати послугу особисто.

2. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

1. Виконавець зобов'язаний надавати послуги особисто. Але договором може бути передбачене право виконавця покласти виконання договору на іншу особу. Це суттєво обмежує можливості покладення виконання зобов'язання на іншу особу, які (можли­вості) випливають із ст. 528 ЦК.

 

Стаття 903.   Плата за договором про надання послуг

1. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

2. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний випла­тити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

1. Зобов'язання замовника перед виконавцем включає до себе перш за все обов'язок оплатити надані послуги. Розмір, строки та порядок оплати мають встановлюватись договором.

2. Спеціальні правила про розрахунки між сторонами встановлюються на випадок неможливості виконання договору про надання послуг. Якщо неможливість стала на­слідком винних дій чи бездіяльності замовника, він зобов'язаний сплатити на користь виконавця повну ціну послуги, якщо інше не передбачено договором або законом. В інших випадках відсутності вини виконавця у настанні неможливості виконання
зобов'язання виконавець має право на отримання розумної плати. У разі неможливості виконання договору, що настала з вини виконавця, останній не має права на оплату послуги. Якщо замовник здійснив попередню оплату, в таких випадках вона підлягає поверненню.

 

Стаття 904.   Відшкодування виконавцеві фактичних витрат за договором про без­оплатне надання послуг

1. За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшко­дувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

2. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини за­мовника або внаслідок непереборної сили.

1. Якщо договором передбачено безоплатне надання послуг, замовник відповідно до ч. 1 ст. 904 ЦК несе обов'язок відшкодувати виконавцеві всі витрати, які були необхідні для виконання договору. У ч. 1 ст. 604 ЦК викладається незвичне розу­міння безоплатного надання послуг. Але це не може бути підставою для заперечення чинності цього правила. Тому у разі, коли сторони домовляються про те, що замов­ник не здійснює на користь виконавця ніяких платежів, на це слід прямо вказати в договорі.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 904 ЦК замовник несе обов'язок відшкодувати виконав­цеві необхідні витрати і тоді, коли внаслідок непереборної сили або винних дій чи бездіяльності замовника виконання договору про безоплатне надання послуг стало неможливим.

 

Стаття 905.   Строк договору про надання послуг

1. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

1. Оскільки послуга споживається в процесі її надання (це випливає із ч. 1 ст. 901 ЦК), строк договору про надання послуг набуває ознаки істотної умови договору. Сто­ронам надається право встановлювати за домовленістю строк договору про надання послуг. Якщо строк відповідного виду договорів про надання послуг встановлюється законом або іншим нормативно-правовим актом, сторони в силу ст. 905 ЦК можуть встановити строк договору на свій розсуд, якщо тільки відсутні обмеження, встановлені ч. З ст. 6 ЦК.

 

Стаття 906.   Відповідальність виконавця за порушення договору про надання по­слуг

1. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про без­оплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не пе­ревищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

1. Виконавець несе перед замовником обов'язок відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, за наявності його вини. Це конкретизує загальне правило ч. 1 ст. 614 ЦК стосовно договору про надання по­слуг. Отже, за відсутності вини (якщо збитки виникли в результаті дії непереборної сили, простого випадку чи дій замовника) виконавець відповідальності не несе.

2. Виконавець, що надає послуги за плату в порядку здійснення підприємницької діяльності, звільняється від відповідальності перед замовником, якщо доведе, що належне виконання договору виявилось неможливим внаслідок непереборної сили. Отже, неналежне виконання внаслідок простого випадку не звільняє такого виконавця від обов'язку відшкодувати збитки. За логікою речей, вина замовника за відсутності вини виконавця також має бути підставою для звільнення виконавця від відповідаль­ності. Але нормативна підстава для цього відсутня. У таких випадках відповідно до ст. 616 ЦК можливе тільки зменшення розміру збитків, що стягуються з боржника, або (у разі явного порушення застосування ч. 1 ст. 906 ЦК принципу справедливості) застосування засад добросовісності, справедливості та розумності (п. 6 ст. 3 ЦК).

3. За договором про безоплатне надання послуг (ст. 904 ЦК) розмір збитків, які виконавець відшкодовує замовникові, обмежується двома неоподатковуваними міні­мумами доходів громадян, тобто сумою 34 грн.

 

Стаття 907.   Розірвання договору про надання послуг

1. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом од­носторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються до­мовленістю сторін або законом.

1. У коментарі до ст. 905 ЦК зазначалося на те, що посилання в ній на закон або інший нормативно-правовий акт не може тлумачитись як посилання на загальні нор­ми. Навпаки, посилання на Кодекс і закон в ст. 907 ЦК слід тлумачити як посилання на загальні правила, зокрема ст. 651 — 653 ЦК. Так же слід тлумачити посилання до закону в абзаці другому ст. 907 ЦК.