ГЛАВА 57 ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ (ДОГЛЯД)
ГЛАВА 57 ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ (ДОГЛЯД)
Стаття 744. Поняття договору довічного утримання (догляду)
1. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
1. Договір довічного утримання (догляду) конструюється законодавцем як реальний. За цим договором відчужувач не може прийняти на себе обов'язок передати набувачеві у власність майно, а «передає» його у процесі укладення договору. Тому в тексті договору довічного утримання (догляду) слід вказувати на те, що житловий будинок, квартира, їх частина, інше нерухоме майно або рухоме майно, що має значну цінність, передані набувачеві до підписання договору. Логічним було б твердження про те, що сторони на свій розсуд мають вирішувати Питання про співрозмірність цінності такого майна, з одного баку, та змісту і обсягу зустрічних послуг. Але законодавець визнав за необхідне встановити, що за договором довічного утримання (догляду) може передаватись майно, що має значну цінність. Відступлення від цього правила з посиланням на ч. З ст. 6 ЦК було б неправильним. Частина 3 ст. б ЦК дає право сторонам врегулювати свої відносини на власний розсуд, але в даному випадку йдеться про можливість вступити у відносини. Закон установив, що вступити у відносини з приводу передання майна за договором довічного утримання (догляду) можливо за умови значної цінності майна, що передається набувачеві. Порушення цієї вимоги є підставою для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК.
2. Частка у спільному майні, що належить співвласникам на праві спільної часткової власності, може відчужуватись на підставі договору довічного утримання (догляду). Учасник спільної сумісної власності може здійснити відчуження цього свого права за умов, встановлених ч. 2 ст. 747 ЦК.
3. На підставі договору довічного утримання (догляду) виникає одне зобов'язання: зобов'язання набувача забезпечити відчужувача утриманням та (або) доглядом. Зустрічне передання відчужувачем майна здійснюється на стадії укладення договору, а не в межах зобов'язання, що виникає на підставі договору.
Стаття 745. Форма договору довічного утримання (догляду)
1. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
2. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.
1. Договір довічного утримання укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню незалежно від того, нерухоме чи рухоме майно передається відчужувачем набувачеві. У разі передання рухомого майна договір вважається укладеним; з моменту його нотаріального посвідчення за умови, що до цього відчужувач переДав майно набувачеві. У разі передання відчужувачем нерухомого майна договір вважається укладеним з моменту його державної реєстрації (ч. З ст. 640 ЦК), а після нотаріального посвідчення він укладеним ще не визнається.
Стаття 746. Сторони в договорі довічного утримання (догляду)
1. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.
2. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.
3. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності.
Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.
4. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.
1. Відчужувачем за договором довічного утримання (догляду) може бути тільки фізична особа. Можливість виступати у ролі відчужувача не залежить від віку та стану здоров'я фізичної особи.
2. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути тільки повнолітня дієздатна особа або юридична особа. Неповнолітня особа, якій повна цивільна дієздатність надана відповідно до ст. 35 ЦК, не може бути набувачем у договорі довічного утримання.
3. Допускається, щоб на стороні набувача виступали декілька фізичних осіб. У цьому разі майно за договором довічного утримання (догляду) вони набувають на праві спільної сумісної власності, а їх зобов'язання перед відчужувачем є солідарним. Вказання у ч. З ст. 746 ЦК на можливість укладення договору довічного утримання (догляду) декількома фізичними особами як набувачами не слід тлумачити як заборону
укладення такого договору як набувачами декількома юридичними особами. Підставою для такого висновку є ст. 91 ЦК, яка визнає за юридичними особами можливість мати такі ж права та обов'язки, які може мати фізична особа. Можна визнати, що законодавець має повноваження спеціальною нормою закону обмежити правоздатність всіх юридичних осіб чи юридичних осіб окремого виду. Але ж виводити обмеження для юридичних осіб укладати спільно з іншими юридичними особами договір довічного утримання (догляду) на стороні набувача із правила про характер права власності фізичних осіб, які спільно уклали такий договір, було б неправильним. Для визначення характеру права власності, яке виникає у декількох осіб, що спільно з участю юридичної особи уклали договір довічного утримання (догляду), ч. З ст. 746 ЦК слід застосовувати за аналогією. У такий же спосіб визначається і характер зобов'язання набувачів — юридичних осіб, що спільно, в тому числі з участю фізичних осіб — набувачів, уклали договір довічного утримання (догляду): воно є солідарним.
4. Інститут довічного утримання поповнює кількість договорів, які можуть бути укладені на користь третьої особи. Третя особа, на користь якої укладено договір довічного утримання (догляду), може не тільки скористатися своїм правом на одержання утримання та (або) догляду, а і вимагати виконання договору від набувача, а також захищати своє право у суді. Права вимагати виконання зобов'язання, що ґрунтується
на договорі довічного утримання (догляду) на користь третьої особи, не позбавляється і відчужувач, але скористатися правами третьої особи відчужувач може лише за умови, що третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору. У разі укладення договору довічного утримання (догляду) на користь третьої особи застосовуються й інші правила ст. 636 ЦК, що формулює загальні положення про договір на користь третьої особи.
Стаття 747. Особливості укладення договору довічного утримання (догляду) щодо майна, що є у спільній сумісній власності
1. Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду).
У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується.
2. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення
між співвласниками порядку користування цим майном.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 747 ЦК подружжя як єдина сторона — відчужувач може здійснити відчуження майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, на підставі договору довічного утримання (догляду). У зобов'язанні, що виникає на підставі такого договору, вони виступають як кредитори. Таке зобов'язання на стороні кредитора є частковим, якщо інше не передбачено договором (ст. 541 ЦК). З огляду на характер цього зобов'язання на стороні кредитора як часткового положення про «відповідне» зменшення обсягу зобов'язання набувача у разі смерті одного із подружжя слід тлумачити як зменшення обсягу цього зобов'язання на ту частку, яка випадає на користь того із подружжя, що помер.
2. Частина 2 ст. 747 ЦК виявляє позицію законодавця щодо можливості відчуження за договором довічного утримання (догляду) права співвласника майна, що знаходиться у спільній сумісній власності. Це — можливо, але тільки за наявності однієї із наступних умов: 1) здійснено визначення частки співвласника, який має намір укласти такий договір, у спільному майні; 2) визначено порядок користування майном, що знаходиться у спільній сумісній власності.
Стаття 748. Момент виникнення у набувача права власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду)
1. Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
1. Оскільки договір довічного утримання (догляду), відповідно до якого відчужується рухоме майно, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (ч. 1 ст. 745 ЦК), право власності на таке майно до набувача переходить у момент даного посвідчення (ч. З ст. в34 ЦК) за умови, що майно передане набувачеві раніше.
2. У разі відчуження нерухомого майна договір довічного утримання (догляду) підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (ст. 745 ЦК), а тому право власності на таке майно до набувача переходить з моменту державнрї реєстрації даного договору (ч. 4 ст. 334 ЦК) за умови, що майно передане набувачеві раніше.
Стаття 749. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду)
1. У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
2. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
3. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).
Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.
1. Частина 1 ст. 749 ЦК приписує визначати в договорі довічного утримання всі види матеріального забезпечення і всі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Закон не перешкоджає тому, щоб набувач надавав забезпечення набувачеві в грошовій формі, в тому числі виключно.
2. Частина 2 ст. 749 ЦК виявляє не тільки лібералізацію підходу законодавця до істотних умов договору (умови про види забезпечення і догляду є істотними для такого роду договорів у силу ч. 1 ст. 749 ЦК), а і прагнення законодавця до збереження правовідносин, що виникли на підставі договору довічного утримання (догляду). Тому в разі невизначення в договорі обов'язків набувача договір не може вважатись
неукладеним, а спір про обов'язки набувача має вирішуватись відповідно до засад справедливості і розумності.
3. Відповідно до ч. 2 ст. 749 ЦК у разі виникнення у відчужувача потреби у видах забезпечення та догляду, які не передбачені договором, відчужувач має право вимагати надання таких видів забезпечення та догляду, тобто вимагати зміни договору. У разі відмови набувача у задоволенні такої вимоги спір вирішується судом на підставі принципів справедливості і розумності.
4. На набувача покладається обов'язок здійснити поховання відчужувача, хоч би це і не було передбачено умовами договору довічного утримання (догляду). Обов'язок нести витрати на поховання має бути справедливо розподілений між набувачем та спадкоємцями, до яких перейшла частина майна відчужувача.
Стаття 750. Обов'язок набувача забезпечити відчужувача житлом
1. Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду).
У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.
1. На набувача за договором довічного утримання (догляду) покладається обов'язок забезпечити відчужувача (третю особу, на користь якої укладено такий договір) житлом у випадках, коли набувачеві відчужувачем передано житловий будинок або квартиру. Житло відчужувачеві має бути надане в будинку (квартирі), який відчужувач передав набувачеві. У договорі приписується конкретно визначати ту частину помешкання, в якій відчужувач має право проживати.
Стаття 751. Грошова оцінка матеріального забезпечення відчужувача
1. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувану, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
1. Стаття, що коментується, присвячена виключно грошовій оцінці матеріального забезпечення, яке набувач має щомісячно надавати відчужувачеві, та індексації такої оцінки. Індексація оцінки має здійснюватись в порядку, встановленому законом. Спеціального закону з цього приводу немає. Та сама оцінка і індексація позбавлені будь-якого сенсу, якщо мова не йде про подальшу зміну обсягу обов'язків набувача перед відчужу вачем. Що стосується такої зміни, то зазвичай у ній потреби немає, оскільки набувач надає забезпечення в натурі. Але закон не виключає домовленості між від-чужувачем і набувачем про надання матеріального забезпечення в грошовій формі. Тоді дійсно настає питання про індексацію обсягу зобов'язання набувача за договором довічного утримання (догляду). Стаття 535 ЦК передбачає збільшення суми, що виплачується фізичній особі за грошовим зобов'язанням, і прямо вказує на те, що її чинність поширюється на договори довічного утримання (догляду). Але критерій для визначення розміру збільшення сум, що виплачуються, у ст. 535 ЦК вибрано вкрай невдало. Таким критерієм тут називається неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Від використання неоподатковуваного мінімуму доходів громадян законодавець відмовився і приписав використовувати суму 17 грн. у всіх випадках (за винятками, що не стосуються предмета, про який тут ідеться), коли в законі здійснюється посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (ч. 22.5 ст. 22 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» [154]). Використання як критерія збільшення грошових виплат на користь відчужувача податкової соціальної пільги, що визначається у ст. 6 названого Закону, не мало б достатніх підстав. Більш прийнятним було б застосування за аналогією до відносин, що тут розглядаються, правила ч. 2 ст. 625 ЦК, яке передбачає індексацію заборгованості за грошовим зобов'язанням. Застосування за аналогією до таких відносин положень Закону «Про індексацію грошових доходів населення» [149] було б недоречним, оскільки цей Закон поширюється на відносини іншої галузевої належності.
Стаття 752. Заміна набувача за договором довічного утримання (догляду)
1. У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену
сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.
2. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини,
які мають істотне значення.
1. Підставою для заміни боржника в зобов'язанні довічного утримання (догляду) (для передання обов'язків набувача іншій особі) ч. 1 ст. 752 ЦК називає неможливість подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача з підстав, що мають істотне значення для вирішення питання про заміну боржника. Тому буде достатньо, якщо суд установить наявність такого факту як неможливість виконання набувачем
обов'язків за договором довічного утримання (догляду), а причини такої неможливості зазвичай не є суттєвими.
2. Передання обов'язків набувача за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі (за їхньою згодою) не викликає проблем, оскільки є згода двох суб'єктів, а третій (набувач), за логікою речей, не повинен заперечувати проти його звільнення від обов'язків. Передбачається оскарження до суду відмови відчужувача дати згоду на передання обов'язків набувача. Приписується при вирішенні судом спору прийняти до уваги тривалість виконання набувачем своїх обов'язків та інші обставини, що мають істотне значення. Звернення до відчужувача з пропозицією про передання обов'язків набувача, а до суду — з позовом того ж змісту зазвичай має на меті запобігти пред'явленню відчужувачем позову про розірвання договору та повернення йому майна, переданого за договором довічного утримання (догляду).
Якщо між набувачем, відчужувачем та третьою особою досягнуто згоди про передання обов'язків набувача третій особі або суд виносить щодо цього рішення за позовом (скаргою) набувача та (або) третьої особи, питання про долю майна, переданого набувачеві відчужувачем, вирішується за домовленістю між набувачем та третьою особою з урахуванням обмеження права набувача розпоряджатися цим майном.
3. Відмова суду у задоволенні позову про передання обов'язків набувача члену його сім'ї або іншій особі означає, що буде задоволений позов відчужувача про розірвання договору та про повернення раніше переданого ним майна, якщо тільки набувач не подолає обставини, що унеможливлюють виконання ним обов'язків перед відчужувачем.
Стаття 753. Заміна майна, яке було передане набувачеві за договором довічного утримання (догляду)
1. Набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ.
У цьому разі обсяг обов'язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним.
1. Уже із загального положення про свободу договору (ст. 627 ЦК) випливає право сторін за договором довічного утримання (догляду) домовитись про заміну речі, яка була передана набувачеві, а також зміну в зв'язку з цим або залишенням незмінним обсягу обов'язків набувача перед відчужувачем. Але законодавець вирішив зайвий раз підтвердити це право сторін договору, у зв'язку з чим у ст. 753 ЦК викладені відповідні положення.
Стаття 754. Забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду)
1. Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
2. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.
3. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.
1. Сторони договору довічного утримання (догляду) вправі на свій розсуд встановити будь-які види забезпечення виконання набувачем зобов'язання, що виникає на підставі такого договору. Не виключається страхування ризику невиконання набувачем свого зобов'язання. Разом з тим законодавець, маючи на увазі значущість для відчужувача зобов'язання, про яке йдеться, встановив спеціальні правила, покликані додатково забезпечити права та інтереси відчужувача.
2. Серед правочинів, які набувачеві забороняється здійснювати стосовно отриманого за договором довічного утримання (догляду), не називається заповіт. Отже, набувач має право заповідати це майно. Але прийняття цього майна як спадщини породжує на стороні спадкоємця обов'язки, про які йдеться у ч. 1 ст. 757 ЦК.
3. У ч. 2 ст. 754 ЦК формулюється правило, що має не тільки приватно-правовий, а і публічно-правовий зміст. Воно забороняє звернення стягнення на майно, передане відчужувачем у власність набувача, протягом життя відчужувача. Звернення стягнення є неможливим за зобов'язаннями як набувача, так і відчужувача (оскільки він не є власником майна).
4. Незалежно від наявності чи відсутності вини набувача у втраті (знищенні), пошкодженні майна, яке було передане за договором довічного утримання (догляду), втрата, знищення і пошкодження цього майна не впливають на обов'язки набувача перед відчужувачем та їх обсяг.
Стаття 755. Припинення договору довічного утримання (догляду)
1. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
2) на вимогу набувача.
2. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
1. Із ч. 1 ст. 755 ЦК належить зробити висновок про те, що вона не виключає пред'явлення кожною із сторін договору довічного утримання (догляду) позову про розірвання цього договору на підставі ст. 651 — 652 ЦК. Додатково до підстав, установлених ст. 651 — 652 ЦК, договір довічного утримання (догляду) підлягає розірванню на вимогу відчужувана, якщо він надасть достатні докази невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків. При цьому прямо і чітко вирішене питання про значення вини для вирішення спору про розірвання договору: договір підлягає розірванню незалежно від вини набувача у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язання.
2. Пункт 2 ч. 1 ст. 755 ЦК передбачає можливість розірвання договору довічного утримання (догляду) на вимогу набувача. Набувачеві надається тільки право звернутись до суду з позовом про розірвання договору, а не право вчинити односторонній правочин, спрямований на розірвання договору. Звідси слід зробити висновок про те, що суд вирішує справу про розірвання договору довічного утримання (догляду)
за позовом набувача з урахуванням всіх обставин справи, тобто позов не обов'язково має бути задоволений.
3. Договір довічного утримання (догляду) вважається таким, що нерозривно пов'язаний з особою кредитора (відчужувача), а тому смерть кредитора тягне припинення зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 608 ЦК. Частина 2 ст. 755 ЦК вказує на припинення договору, що відповідно до термінології, яка використовується у цьому Кодексі, означає одночасно і припинення зобов'язання.
Стаття 756. Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду)
1. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
2. У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом
якого він належно виконував свої обов'язки за договором.
1. Розірвання договору довічного утримання (догляду) за позовом відчужувача у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором тягне набуття відчужувачем права власності на майно. Але ст. 756 ЦК не вирішує питання про момент виникнення права власності на майно у відчужувача у разі розірвання договору. Це питання має вирішуватись із застосуванням за аналогією
ч. З ст. 334 ЦК. Мається на увазі, що договір довічного утримання завжди підлягає нотаріальному посвідченню, а тому нотаріальному посвідченню підлягає і угода про його розірвання. Тому у разі передання за договором довічного утримання рухомого майна, що має значну цінність, відчужувач при розірванні договору за рішенням суду набуває право власності на це майно з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору на підставі ч. 1 ст. 756 ЦК. З цього ж моменту відчужувач набуває право власності на нерухоме майно, що є предметом договору довічного утримання. Відчужувач має право вимагати повернення майна. При цьому пред'являється
позов про примушення набувача до виконання в натурі обов'язку повернути майно відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК, а не позов про витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 388 ЦК).
2. Якщо причиною невиконання набувачем свого зобов'язання перед відчужувачем стала неможливість його подальшого виконання, суд може залишити у власності набувачем частину майна. Про цьому приписується врахувати тривалість належного виконання набувачем своїх обов'язків за договором. Не передбачається врахування вини набувача у виникненні обставин, за яких виконання ним зобов'язань перед відчужувачем стало неможливим, при вирішенні питання про можливість залишити за набувачем право власності на частину майна.
3. Форма угоди про розірвання договору довічного утримання (догляду) визначається відповідно до ст. 654 ЦК, тобто така угода підлягає нотаріальному посвідченню. У разі розірвання договору за рішенням суду таке рішення, що набрало законної сили, є правовстановлюючим документом, який є підставою для реєстрації права власності відчужувача на нерухоме майно, яке раніше було передане ним у власність набувача за договором довічного утримання (догляду).
4. Відшкодування набувачеві витрат, які були зроблені ним на виконання договору довічного утримання (догляду), у зв'язку з припиненням договору довічного утримання (догляду) законом не передбачено. Прямо на це вказується в абзаці другому ч. 1 ст. 756 ЦК стосовно випадків, коли договір розривається не в зв'язку з неможливістю виконання своїх обов'язків. Але відшкодування цих витрат не може здійснюватись і в інших випадках. Можливість прийняття судом рішення про залишення за набувачем права власності на частину майна (ч. 2 ст. 756 ЦК) лише із соціально-економічного погляду може тлумачитись як відшкодування витрат, а юридично таким не є.
Стаття 757. Правові наслідки смерті набувача
1. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.
Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом.
2. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.
1. У разі смерті набувача його обов'язки переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відповідно до договору довічного утримання (догляду). Це стосується спадкоємців, що успадковують таке майно і за заповітом, і за законом. Перехід обов'язків у цьому випадку має кваліфікуватись як заміна боржника у зобов'язанні. Але до цих відносин застосовуються не всі правила ст. 520 — 523 ЦК, які регулюють відносини щодо заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу). Не застосовуються ст. 520, 521 ЦК. Але ст. 522, 523 ЦК підлягають застосуванню до.відносин щодо переходу обов'язків набувача до спадкоємців. Якщо спадкоємців декілька, зобов'язання щодо надання утримання (догляду), оскільки відповідно до ст. 541 ЦК не встановлено інше, є частковим. Як конкретно будуть розподілені обов'язки спадкоємців, вони мають вирішити за домовленістю між собою. Не виключається вирішення спору, який може при цьому виникнути між спадкоємцями, судом. Але відчужувач зберігає право вимагати розірвання договору в зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням спадкоємцями обов'язків, передбачених договором довічного утримання (догляду), в тому числі в період до спливу шестимісячного строку (до отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину).
2. За відсутності спадкоємців у набувача або у разі їх відмови від прийняття спадщини відчужувач набуває право власності на майно, яке було передане за договором довічного утримання. Відмова спадкоємців набувача від прийняття майна, переданого відчужувачем, про яку (відмову) йдеться у ч. 1 ст. 757 ЦК, можлива тільки у формі відмови від прийняття спадщини в цілому, оскільки відмова від прийняття спадщини має бути безумовною і беззастережною (ч. 2 ст. 1268; ч. 5 ст. 1273 ЦК). Момент набуття права власності при цьому не визначається в ст. 757 ЦК, не може він бути визначений через застосування за аналогією ст. 334 ЦК. За таких умов слід застосувати в порядку аналогії права засади добросовісності, справедливості та розумності (п. 6 ст. З ЦК) і зробити висновок про те, що право власності у відчужувача на рухоме майно, що має значну цінність, виникає зі спливом строку на прийняття спадщини. Для визначення моменту виникнення у відчужувача права власності на нерухоме майно слід за аналогією застосувати ч. 2 ст. 1299 ЦК (право власності виникає з моменту реєстрації цього права).
3. Якщо майно, яке передане відповідно до договору довічного утримання (догляду), є нерухомим, у відчужувача, до якого перейшло право власності, немає будь-якого документа, який міг би бути підставою реєстрації права власності та який передбачений ст. 19 Закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» [177]. У зв'язку з цим виникає питання про те, що ж може бути підставою для реєстрації права власності відчужувача на нерухоме майно, яке (право) виникло на підставі ч. 2 ст. 757 ЦК. Це питання має вирішуватись з урахуванням двох обставин: 1) слід визнати пріоритет субстантивного (матеріального) права перед процедурним. В державі, що підпорядкована принципу верховенства права, не може такого бути, щоб право, яке виникло на підставі закону та яке підлягає державній реєстрації, не було зареєстроване, оскільки закон, що встановлює порядок реєстрації, допускає реєстрацію права на підставі таких документів, які у випадках, що розглядаються, є відсутніми; 2) треба відмовитись від такого тлумачення частини другої ст. 19 Конституції України [1] («органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»), що доводить це конституційне положення до абсурду.
Ідеться про те, що це положення тлумачиться буквально й у відриві від контексту. Контекст цієї статті вимагає тлумачення її частини другої у такий спосіб, що вона застосовується тоді, коли йдеться про повноваження державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що протистоять інтересам людини і громадянина. На жаль, з'явилась така практика тлумачення частини другої ст. 19 Конституції, в тому числі і високими судовими інстанціями, відповідно до якої названі органи та особи не вправі діяти в інтересах людини і громадянина, якщо Конституцією або законом їм не надані відповідні повноваження, не встановлені межі або спосіб здійснення відповідних повноважень. Тлумачення цього конституційного положення як заборони відповідним органам і особам діяти в інтересах людини і громадянина є суто бюрократичним. Отже, відсутність у ст. 19 Закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» [177] зазначення на документи, які може надати відчужувач у випадках, передбачених ч. 2 ст. 757 ЦК, не виключає державної реєстрації права власності відчужувача на нерухоме майно на підставі договору довічного утримання (догляду) та документу, що підтверджує факт смерті набувача.
Думка про те, що у випадках, про які йдеться, слід звернутись з позовом про визнання права, є неприйнятною з огляду на наступне. По-перше, немає особи, на яку реально можна було б вказати як на таку, яка право оспорює або не визнає. По-друге, суд є органом правосуддя, а не засобом, за допомогою якого можна отримати документ, що відповідає суто формальним вимогам законодавства.
Відмова у державній реєстрації зазначеного права може бути оскаржена в адміністративному суді.
Стаття 758. Правові наслідки припинення юридичної особи — набувача
1. У разі припинення юридичної особи — набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду).
2. У разі ліквідації юридичної особи — набувача право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача.
Якщо в результаті ліквідації юридичної особи — набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду).
1. Заміна боржника у зобов'язанні довічного утримання (догляду) відбувається також при припиненні юридичної особи з визначенням правонаступників. До такої заміни не застосовуються правила ст. 520, 521 ЦК, але застосовуються правила ст. 522, 523 ЦК.
2. Ліквідація юридичної особи тягне перехід права власності на майно, яке було передане за договором довічного утримання (догляду), до відчужувача. Це правило передбачає лише перехід права власності і не визначає момент переходу права власності. Цей момент визначений із застосуванням засад добросовісності, справедливості та розумності (п. б ст. З ЦК). Таким є момент виключення юридичної особи із Єдиного
державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців. Про державну реєстрацію права власності відчужувача на нерухоме майно, що раніше було передане набувачеві, див. п. З коментаря до ст. 757 ЦК.
3. Положення абзацу другого ч. 2 ст. 758 ЦК не має предмета правового регулювання і не підлягає застосуванню, оскільки засновники (учасники) юридичної особи — набувача не можуть отримати право власності на майно, що є предметом договору довічного утримання, інакше ніж через укладення договору з відчужувачем. Цим договором і будуть визначатись обов'язки набувача.