§ 2. РОЗДРІБНА КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ

§ 2. РОЗДРІБНА КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ

 

Стаття 698.   Договір роздрібної купівлі-продажу

1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підпри­ємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання,
не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

4. Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з пра­вами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

5. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем вна­слідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.

1. Договір роздрібної купівлі-продажу укладається з участю продавця — юридич­ної або фізичної особи, що є суб'єктом підприємницької діяльності. Отже, не може бути кваліфікований як договір роздрібної купівлі-продажу такий договір, в якому продавець не є особою, що не є суб'єктом підприємницької діяльності.  Покупцем у договорі роздрібної купівлі-продажу може бути фізична або юридична особа. Пред­метом договору купівлі-продажу може бути товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання. Треба враховувати, що у ст. 698 ЦК не дається визначення роздрібної торгівлі. Тому при визначенні договору роздрібної купівлі-продажу слід ураховувати, що роздрібна торгівля — це продаж товарів для некомерційного використання (ст. 1 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» [72], ст. Закону 4 «Про державне регулювання виробництва і реалізації цу­кру» [107]). Таке розуміння роздрібної торгівлі підтверджується також визначенням у названих законах оптової торгівлі, як придбання товарів для наступної їх реалізації іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

2. Визначення договору купівлі-продажу як публічного означає, що особа, яка здійснює діяльність з роздрібної торгівлі, зобов'язана укласти договір з будь-якою особою, яка звернулася з відповідною пропозицією, а умови договорів мають бути однаковими для всіх покупців (ст. 633 ЦК).

3. Частина 3 ст. 698 ЦК розмежовує сферу дії ст. 698 — 711 ЦК, що регулюють відносини щодо роздрібної купівлі-продажу, з одного боку, і Закону «Про захист прав споживачів» [186] — з іншого. Зазначений Закон застосовується до цих відносин лише тоді, коли вони не врегульовані ст. 698 — 711 ЦК. Що стосується ст. 655 — 697 ЦК, то перед ними переважно застосовуються положення названого Закону. Але слід ураховувати, що відповідно до п. 2 розділу V «Прикінцеві положення» Закону «Про захист прав споживачів» до приведення у відповідність з цим Законом інші нормативно-прайові акти (в тому числі й Цивільний кодекс) застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, питання про співвідношення положень Ци­вільного кодексу і Закону «Про захист прав споживачів» має вирішуватись у спосіб
протилежний тому, про який зазначається у ч. З ст. 698 ЦК.

Закон «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до відносин з приво­ду роздрібної купівлі-продажу, якщо покупцем є юридична особа (незалежно від мети придбання товарів). Він не може застосовуватись і тоді, коли покупцем є фізична осо­ба, що має статус підприємця та здійснює купівлю товарів не для «власних потреб» (формулювання п. 22 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів»), а для комерційних цілей, оскільки в такому разі договір не може бути кваліфікований як договір роз­дрібної купівлі-продажу.

4.  Частина 4 ст. 698 ЦК формулює правило, що покликане захищати інтереси покупців-фізичних осіб у відносинах роздрібної купівлі-продажу. Це правило не під­лягає застосуванню, якщо покупцем є юридична особа або фізична особа — підприємець, що придбаває товари для подальшого їх комерційного використання. Частина 4 ст. 698 ЦК надає всім правовим нормам, які формулюються в Цивільному кодексі та актах цивільного законодавства про захист прав споживачів та які встановлюють права покупця, що є споживачем (відповідно до п. 22 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів» [186] споживач — це фізична особа, яка придбаває товари для особистих потреб), одностороннє диспозитивне значення: відступати від таких норм можна тільки в бік покращення становища покупця. Умови договорів роздрібної купівлі-продажу, що погіршують становище покупця в порівнянні з актами законодавства, є нікчемними.

Частина 4 ст. 698 ЦК не перешкоджає застосуванню ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», відповідно до якої несправедливі умови договорів із споживачами підлягають визнанню недійсними (судом), як і ця остання стаття не перешкоджає за­стосуванню ч. 4 ст. 698 ЦК.

5. Частина 5 ст. 698 ЦК застосовується тоді, коли є докази використання про­давцем своїх переваг, що об'єктивно виникають унаслідок його становища, і ролі в зобов'язанні, що виникає на підставі договору роздрібної купівлі-продажу. Обов'язок відшкодування збитків продавець несе у разі відмови укласти договір, неналежного виконання зобов'язання, застосування умов договору, що погіршують становище по­купця в порівнянні з Цивільним кодексом і актами цивільного законодавства про за­хист прав споживачів, визнання договору купівлі-продажу недійсним та поверненні сторін до попереднього майнового стану.

 

Стаття 699.   Публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу

1. Пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звер­нених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

2. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 641 ЦК реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, не визнаються офертою, якщо інше не вказано в рекламі та пропо­зиціях. Це правило не може застосовуватись до відносин щодо договору роздрібної купівлі-продажу, оскільки в цьому випадку чинним є протилежне спеціальне положен­ня, що формулюється у ст. 699 ЦК: якщо пропозиція укласти договір, що зроблена
в рекламі, каталогах, а також інших описах товарів, звернених до невизначеного кола осіб, містить усі істотні умови договору, така пропозиція є офертою. Прийняття цієї пропозиції (оферти) відповідно до положень ч. 1 і 3 ст. 642 ЦК означає, що договір купівлі-продажу є укладеним, а його невиконання тягне встановлену законом цивільно-правову відповідальність.

2. Ще більш суттєвого значення надає ч. 2 ст. 699 ЦК виставленню товару, демон­страції його зразків, наданню відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу. Такі дії визнаються публічною пропозицією укласти договір (офертою) незалежно від наявності зазначення на ціну та інші істотні умови договору. Тільки в тих випадках, коли продавець явно визначив, що відповідний то­вар не призначений для продажу, згадані дії продавця не можуть кваліфікуватись як оферта. Зокрема, припустимо розмістити позначення про те, що виставлений товар є інвентарем, що використовується в діяльності продавця та не підлягає продажу.

Стаття 700.   Надання покупцеві інформації про товар

1. Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

2. Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демон­страції користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не супе­речить правилам роздрібної торгівлі.

3. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необгрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір
укладено, — в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення спла­ченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з від­
сутністю у нього такої інформації.

1.  Частина 1 і 2 ст. 700 ЦК установлюють найбільш загальні вимоги щодо інформації про товар, яку зобов'язаний надати продавець покупцеві при укладенні договору роз­дрібної купівлі-продажу. Ці вимоги поширюються на всі договори роздрібної купівлі-продажу. У випадках, коли покупцем є фізична особа —  споживач, переважному застосуванню в частині, не врегульованій ст. 700 ЦК, підлягають положення ст. 15
Закону «Про захист прав споживачів». Ще більш розгорнені правила, що стосуються надання інформації всім покупцям, що укладають договори купівлі-продажу товарів, формулюються в Правилах роздрібної торгівлі непродовольчими товарами  [453], п. 13 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами [425], ст. 11 Закону «Про державне регулювання виробництва, обігу спирта етилового, коньячного і плодового, алкогольних напрїв і тютюнових виробів» [72], п. 14,15 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, п. 13 Правил торгівлі тютюновими виробами [419], ст. 12 За­кону «Про лікарські засоби» [74], в Законі «Про рекламу» [163].

2.   Порушення продавцем обов'язків щодо надання покупцеві необхідної та до­стовірної інформації тягне такі наслідки: 1) пред'явлення покупцем вимоги про від­шкодування збитків, які виникли на боці покупця в зв'язку з неукладанням договору роздрібної купівлі-продажу внаслідок ненадання повної і достовірної інформації про товар у місці'його продажу; 2) відмову покупця у розумний строк від договору
і пред'явлення вимоги про повернення сплаченої за товар грошової суми, відшкодуван­ня збитків і моральної шкоди; 3) відповідальність продавця (у вигляді відшкодування збитків і моральної шкоди) у разі виникнення недоліків товару після передання його покупцеві унаслідок відсутності у покупця повної та достовірної інформації. У цьому останньому випадку на покупця покладається обов'язок доведення причинного зв'язку між відсутністю у нього зазначеної інформації та виникненням недоліків товарів.

 

Стаття 701   Договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк

1. Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві.

2. Якщо покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором.

3. Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у вста­новлений строк включаються в ціну товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

1. Частина 1 ст. 701 ЦК не допускає будь-яких обмежень на погодження сторонами договору купівлі-продажу товару умови про прийняття покупцем товару в майбутньо­му. Відносини, що при цьому виникають, не кваліфікуються у ст. 701 ЦК (на відміну від ст. 667 ЦК) як такі, що включають до себе елементи зберігання. Проте ч. З ст. 701 ЦК покладає на покупця обов'язок оплатити в таких випадках товари за ціною, що
включає пов'язані з цим витрати продавця.

2. У зв'язку з уведенням у дію нового Цивільного кодексу слід визнати такими, що втратили чинність положення п. 22 Правил продажу непродовольчих товарів [274], відповідно до яких вибрані покупцем товари можуть зберігатися в торговельному підприємстві впродовж тільки двох годин з відміткою часу наступної оплати на то­варному чеку, а залишення великогабаритних товарів кваліфікується як зберігання
і обмежується строком, що триває одну добу.

3.   Формулювання ч.   2 ст. 701   ЦК  (неявка покупця або невчинення ним дій, необхідних для прийняття товару у встановлений строк вважається відмовою від до­ говору) об'єктивно надає бездіяльності покупця юридичного значення: незалежно від справжньої волі покупця його бездіяльність кваліфікується як відмова від догово­ру роздрібної купівлі-продажу, який при цьому вважається розірваним. Але сторони
можуть домовитись про те, що нездійснення покупцем дій, про які йшлося, не може кваліфікуватись як відмова від договору.

 

Стаття 702.   Продаж товару за зразками

1. Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайом­лення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо).

2. Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не вста­новлене договором, — з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи — покупця або місцезнаходженням юридичної особи — покупця, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Покупець до передання товару має право відмовитися від договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо виконання до­говору.

1. Стаття 702 ЦК регулює відносини, що виникають при роздрібній купівлі-продажу товарів за зразками. Вона викликає інтерес наданням покупцеві права відмовитися на свій розсуд від прийняття належного виконання зобов'язання. Незважаючи на те, що закон визнає такі дії правомірними, на покупця в таких випадках покладається обов'язок відшкодувати продавцеві витрати, які здійснив продавець у зв'язку з учи­ненням дій на виконання договору.

2. Наслідки відмови від договору мають визначатись відповідно до засад добросо­вісності, справедливості та розумності, які входять до змісту принципу верховенства права, що має вищу юридичну силу, оскільки застосування при цьому ч. 4 ст. 653 ЦК явно порушує вимоги цих засад (ідеться про право покупця на повернення сплаченої ним ціни товару).

3. У разі відсутності правового врегулювання відносин щодо продажу товару за зразками актами законодавства і договором, застосуванню підлягають засади спра­ведливості, добросовісності та розумності, а також Рекомендації щодо продажу товарів за зразками [407] в частині, в якій вони не суперечать названим засадам.

Стаття 703.   Продаж товарів з використанням автоматів

1. Якщо продаж товару здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товару шля­хом розміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про на­йменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару.

3. Якщо покупцеві не надається оплачений товар, продавець повинен на вимогу по­купця негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним грошову суму.

4. Якщо автомат використовується для розміну грошей, придбання платіжних за­собів або обміну валюти, застосовуються положення про роздрібну купівлю-продаж, якщо інше не випливає із суті зобов'язання.

1. Зазвичай з використанням автоматів здійснюється продаж недорогих товарів. Тому законодавець не вимагає від продавця, щоб він забезпечував прийняття претен­зій від покупців упродовж усього часу здійснення продажу товарів з використанням автоматів. Вимагається лише, щоб продавець повідомив про його місцезнаходження та режим роботи. Разом з тим, ч. З ст. 703 ЦК покладає на продавця обов'язок негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним грошову суму, якщо покупцеві не видається оплачений товар. Реалізація цього обов'язку не забезпечена юридичними засобами. Але у разі невиконання продавцем цього обов'язку покупець не позбавляється права пред'явити до продавця відповідні вимоги не негайно, а в час, коли відповідні працівники продавця перебувають на робочих місцях.

2. Розмін грошей, придбання платіжних засобів та обмін валюти можуть кваліфіку­ватись як купівля-гіродаж. Тому до таких відносин у випадках використання автоматів застосовується ст. 703 ЦК. Але ч. З ст. 703 ЦК не може застосовуватись усупереч публічно-правовим нормам. Відповідно до ст. 6 Декрету «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю» [207] купівля і продаж іноземної валюти перебувають у сфері валютного регулювання, яке здійснюється Національним банком України (ст. 7 Закону «Про Національний банк України» [103]. Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України не допускає обміну валюти через автомати.

 

Стаття 704.   Договір з умовою про доставку товару покупцеві

1. Якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доста­вити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем
не вказане, — за місцем проживання фізичної особи — покупця або місцезнаходжен­ням юридичної особи — покупця.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності — особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

3. Якщо договором не встановлений строк доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.

1. Відносини щодо купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві ре­гулюються Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями [452].

2. На відміну від ст. 702 ЦК, яка дає право покупцеві на відмову від договору роздрібної купівлі-продажу до прийняття товару, ст. 704 ЦК такого права покупцеві не надає. Це не виключає встановлення договором умови про право покупця відмови­тись від доставленого товару. Крім того, слід ураховувати, що доставка товарів перед­бачена і ст. 702 ЦК. Тому ст. 704 ЦК застосовується до відносин, у яких здійснюється
доставка товару покупцеві, але продаж товару не було здійснено за зразками.

 

Стаття 705.   Договір найму-продажу

1. За договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на пе­реданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару.

2. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.

1. Договір найму-продажу відповідно до ст. 705 ЦК включає до себе договір купівлі-продажу. Згідно з термінологією ч. 2 ст. 628 ЦК такий договір є змішаним (поєднує елементи різних договорів).

Немає перешкод для укладення договору найму-продажу і тоді, коли договір купівлі-продажу не є договором роздрібної купівлі-продажу. Стаття 705 ЦК не міс­тить достатнього нормативного матеріалу для врегулювання відносин найму-продажу. Відповідні умови слід включати в текст договору найму-продажу.

 

Стаття 706.   Ціна та оплата товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у мо­мент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

2. Якщо договором встановлено попередню оплату товару (стаття 693 цього Ко­дексу), прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором.

3. До договору роздрібної купівлі-продажу товару в кредит, у тому числі з роз­строченням платежу, не застосовуються положення абзацу першого частини п'ятої статті 694 цього Кодексу.

4. Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах вста­новленого договором періоду розстрочення його оплати.

1. Покупець зобов'язаний оплатити товари, що придбаваються ним на підставі до­говору купівлі-продажу, за ціною, оголошеною в момент укладення договору. Проте інше може випливати із суті зобов'язання (маються на увазі зобов'язання, що вини­кають на підставі договору купівлі-продажу).

2. Простроченню здійснення покупцем попередньої оплати товару (строк оплати ви­значається при цьому на підставі ч. 1 ст. 693 і ст. 530 ЦК) ч. 2 ст. 706 ЦК об'єктивно надає значення відмови від договору. Надання покупцем доказів відсутності його вини в простроченні виконання обов'язку щодо попередньої оплати не може вплинути на висновок про те, що прострочення призвело до припинення договору і зобов'язань, що виникли на їх підставі.

3.   Відносини щодо роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит,  в тому числі і з умовою про розстрочення оплати, набули суттєвої складності внаслідок складної побудови правових норм, що поширюються на ці правовідносини. Вони сформульовані в ст. 694 ЦК, яка стосується всіх правовідносин щодо купівлі-продажу товарів у кре­дит, в ст. 695 ЦК, яка стосується одного виду правовідносин щодо купівлі-продажу товарів у кредит — правовідносин щодо продажу товарів з умовою про розстрочення оплати, і в ст. 706 ЦК, чинність якої поширюється на всі правовідносини, що вини­кають на підставі договору роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит (як із від­строченням, так і з розстроченням оплати).

4.  До правовідносин, що виникають на підставі договору роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит, застосовуються:

1)      ч. 1 ст. 694 ЦК, яка передбачає продаж товарів як з умовою про відстрочення, так і з умовою про розстрочення оплати;

2)  ч. З ст. 694 ЦК, яка відповідно до ст. 665 ЦК дає покупцеві право на розірвання договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати товар;

3)  стосовно договору роздрібної купівлі-продажу товару з умовою про відстрочення оплати чинною є ч. 4 ст. 695 ЦК, що дає продавцеві право вимагати повернення про­даного, але не оплаченого товару;

4)  стосовно роздрібної купівлі-продажу з умовою про розстрочення оплати таке ж правило встановлене ч. 2 ст. 695 ЦК;

5)  ч. 6 ст. 694 ЦК, відповідно до якої продавець за договором купівлі-продажу това­ру в кредит має право застави на товар з моменту передання товару до його оплати;

6)  абзац другий ч. 5 ст. 694 ЦК, відповідно до якого договором може бути перед­бачено обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. Це правило є близьким за змістом до п. 9 Правил торгівлі в розстрочку [280], відповідно до якого при продажу товарів у розстрочку з покупців на користь суб'єктів підприємницької діяльності від наданого кредиту стягуються проценти, розмір яких установлює про­давець, але не вище процентних ставок за кредити банка, який обслуговує продавця. Але не можна ігнорувати і різницю між наведеними правилами Цивільного кодексу та підзаконного акта. Цивільний кодекс допускає можливість установлення відпо­відної умови в договорі, в тому числі в договорі купівлі-продажу, а підзаконний акт установлює норму прямої дії. У частині, в якій існує зазначена суперечність, підзаконний акт застосовуватись не може: право погоджувати умову про проценти, в тому числі про їх розмір, належить сторонам договору купівлі-продажу товару в кредит;

7)  якщо договором роздрібної купівлі-продажу встановлено розмір процентів за ко­ристування кредитом, на підставі ст. 1057, 1054 і 1048 ЦК застосовуються проценти на рівні облікової ставки Національного банку України.

5.  Не застосовуються до договорів купівлі-продажу товарів у кредит:

1) ч. 2 ст. 694 ЦК, оскільки питання про ціну вирішується спеціальним правилом ч. 1 ст. 706 ЦК;

2) правило абзацу першого ч. 5 ст. 694 ЦК — у силу прямого зазна­чення на це в ч. З ст. 706 ЦК.

Але слід мати на увазі, що тут ідеться про проценти, що нараховуються за прострочення оплати товарів (внесення чергових платежів). Не­припустимість застосування процентів, установлених на випадок прострочення оплати товарів, проданих у кредит (прострочення внесення чергових платежів), не виключає сплати покупцем за договором роздрібної купівлі-продажу товарів процентів за ко­ристування кредитом на підставі договору.

6. Пункт 17 Правил торгівлі в розстрочку встановлює розмір пені за прострочення сплати чергових платежів, які включають до себе не тільки частину ціни товару, а і про­центи за користування кредитом. Із цивільного законодавства можна зробити висновок про те, що в ньому достатньо чіткої межі між процентами та пенею не проводиться. У зв'язку з цим доцільно виходити із термінології, яка використовується в актах цивіль­ного законодавства. Якщо у п. 17 названих Правил [280] вживається термін «пеня», то до цього положення і слід застосовувати норми, що сформульовані в Цивільному кодексі стосовно пені. Пеня — це неустойка (вид забезпечення виконання зобов'язань). А забезпечення може встановлюватись тільки законом або договором (ч.   1 ст. 548 ЦК). Допускається встановлення підзаконним актом заходів забезпечення виконання зобов'язань, якщо це прямо передбачено спеціальним законом. Правила торгівлі в роз­строчку затверджені Кабінетом Міністрів на виконання Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [86], з якого не випливає повноваження Кабінету Міністрів установлювати заходи забезпечення виконання зобов'язань. Отже, п. 17 Правил тор­гівлі в розстрочку застосуванню не підлягає, але погодження в договорі роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит умови про сплату пені за прострочення оплати товару, проданого з відстроченням оплати, або сплати чергових платежів за товар, проданий з розстроченням оплати, є можливим. Це не суперечить ч. З ст. 706 ЦК.

7. Пункт 19 Правил торгівлі в розстрочку також підлягає застосуванню в частині, в якій цей пункт не суперечить Цивільному кодексу. Продавець має право вимагати стягнення з покупця суми заборгованості на підставі ст. 526 ГК [31], але він не впра­ві вимагати стягнення цих сум, якщо строк сплати їх не настав. Тому прострочена заборгованість може бути стягнена, хоча б прострочено було внесення не трьох, як
передбачено п. 19 Правил торгівлі в розстрочку, а хоч би одного платежу, а майбутні платежі не можуть бути стягнені примусово. Інша справа, що у разі прострочення оплати товару, проданого в кредит за договором роздрібної купівлі-продажу, продавець на підставі ч. 4 ст. 694 ЦК вправі вимагати повернення неоплаченого товару.

8. Покупець має право в будь-який час повністю оплатити товар у межах встанов­леного договором періоду розстрочення.

 

Стаття 707.   Обмін товару

1. Покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару неналежної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з про­давцем.

Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повер­нути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму.

Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.

2. Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню на підставах, перед­бачених цією статтею, встановлюється нормативно-правовими актами.

1. Абзац перший ч. 1 ст. 707 ЦК представляє інтерес як положення закону, яке при тлумаченні має бути скориговане з огляду на явну суперечність у його змісті. Спочатку тут ідеться про обмін недоброякісних товарів, але в подальшому передбачається обмін такого товару не на аналогічний товар, що було б логічним, а на товар іншого розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. Ця суперечність дає підстави для висновку про те, що ст. 707 ЦК у цілому присвячена обміну доброякісних това­рів. Такий висновок підтверджується і тим, що ст. 707 ЦК близька за змістом до ст. 9 Закону «Про захист прав споживачів» [186], яка встановлює право покупця на обмін товару належної якості.

Отже, відповідно до ст. 707 ЦК і ст. 9 названого вище Закону покупець має право на обмін товару, переданого на підставі договору роздрібної купівлі-продажу, якщо товар не підійшов покупцеві за формою, габаритом, фасоном, кольором, розміром, комплектацією, або якщо товар з інших причин не може бути використаний покуп­цем за призначенням. Це право покупець може реалізувати впродовж чотирнадцяти днів після передання товару покупцеві. Тут також треба звернути увагу на рівень юридичної техніки. У ч. 1 ст. 707 ЦК міститься формулювання «протягом чотир­надцяти днів з моменту передання». У ст. 9 Закону «Про захист прав споживачів» зазначається на «14 днів, не рахуючи дня купівлі». Застереження «не рахуючи дня купівлі» є зайвим, оскільки загальне правило про визначення початку перебігу стро­ків установлює, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події (ст. 263 ЦК). Що стосується відрахування чо-тирнадцятиденного строку «з моменту» передання товару, то воно є неприйнятним, оскільки суперечить визначенню момента початку і закінчення строку, що наводиться у ст. 253, 254 ЦК.

2. Умовами задоволення вимоги покупця про обмін доброякісного товару, є такі: 1) товар не був у споживанні; 2) збережено його товарний вид та споживчі властивості; 3) наявність доказів придбання товарів у даного продавця. Остання умова конкре­тизується зазначенням у ст. 9 Закону «Про захист прав споживачів» на наявність розрахункового документа, який було видано покупцеві разом з товаром. Названа стаття передбачає також наявність у відповідних випадках пломб, ярликів. При за­стосуванні цих правил слід ураховувати, що спрощена система оподаткування не ви­магає видачі покупцям розрахункових документів. Це утруднює реалізацію покупцями прав, про які йдеться.

3. Постановою Кабінету Міністрів затверджено Перелік товарів неналежної якості, які не підлягають обміну (поверненню) [249] (Додаток 3 до постанови від 19 березня 1994 р. № 172).

4. Якщо здійснити обмін товару на аналогічний продавець не має можливості, він зобов'язаний обміняти його на інші товари з асортименту, що є в наявності, з відпо­відним перерахунком вартості. За погодженням сторін обмін товару може бути здій­снений при першій наступній появі аналогічного товару у продавця. За відсутності у продавця товару для здійснення обміну в день звернення покупця з такою вимогою
покупець вправі вимагати прийняття товару і повернення сплаченої за товар грошо­вої суми. Це означає, що вимога про повернення зазначеної суми визнається законом конклюдентними діями, що свідчать про одностороннє розірвання договору купівлі-продажу покупцем.

Стаття 708.   Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості

1. У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встанов­лених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

2. Покупець, який придбав непродовольчі товари, що вже були в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був поінформований продавцем, має право пред'явити вимоги, передбачені частиною першою цієї статті, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.

1. Вимоги, що передбачені ст. 708 ЦК, покупець вправі пред'явити до продавця, якщо неналежна якість товару виявлена впродовж гарантійного або інших строків, установлених обов'язковими для сторін правилами або договором. Строками, які на­звані тут іншими, є ті, що встановлені ст. 680 ЦК. Загальне правило — застосовуються «розумні строки», а граничними є строки — два роки — для рухомого майна і три
роки для нерухомого. Див., також п. З коментаря до ст. 680 ЦК. Договором або за­коном може бути встановлений більш тривалий строк.

2. Строк для пред'явлення вимог до продавця у зв'язку з продажем недоброякісних сезонних товарів відраховується від дня початку сезону. Перелік сезонних товарів затверджено постановою Кабінету Міністрів.

3. Вимоги, передбачені ст. 708 ЦК, покупець може пред'явити за своїм вибором. На відміну від ст. 678 ЦК, що диференціює наслідки продажу неякісних товарів залежно від істотності чи неістотності виявлених недоліків, ст. 708 ЦК такої диференціації не передбачає. Важливо тільки, щоб недоліки не були застережені продавцем при продажу товару. Правила ч. 1 ст. 708 ЦК на момент прийняття Цивільного кодексу
погоджувались з чинною на той час редакцією ст. 14 Закону «Про захист прав спо­живачів». Але Законом від 1 грудня 2005 р. Закону «Про захист прав споживачів» [186] був викладений у новій редакції. Стаття 8 названого Закону в редакції від 1 груд­ня 2005 р. надає покупцеві право на розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми не у всіх випадках виявлення недоліків у товарах упродовж
гарантійних строків, а тільки тоді, коли мають місце фальсифікація товару або істотні недоліки товарів, які виникли з вини продавця (виготовлювача). При цьому істотний недолік визначається у п. 12 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів» як «недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наді­лений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором». У силу застереження в п. 2 розділу V  «Прикінцеві положення» Закону «Про захист прав споживачів» («до приведення у від­повідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону») переважному застосуванню підлягає ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів». Істотні недоліки мають визначатись відповідно до
не ч. 1 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів» (а не ч. 2 ст. 678 ЦК).

4. Стосовно товарів, які вже були у користуванні та продані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, покупець має право пред явити вимоги, які випливають із продажу товарів неналежної якості, за умови, що виявлені недоліки є істотними, а покупець не був поінформований продавцем про їх наявність.

5. Вимоги, що випливають із передання продавцем покупцеві недоброякісних товарів, на розсуд покупця можуть бути пред'явлені до продавця або до виготовлювача товару. Ці вимоги, як це передбачено ч. З ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів», можуть бути пред'явлені до підприємств, які спеціально створені для таких цілей торговельни­ми підприємствами або підприємствами-товаровиробниками або які уклали відповідні договори з торговельними підприємствами або підприємствами-товаровиробниками.

6. Закон «Про захист прав споживачів» установлює низку правил, що стосують­ся порядку реалізації покупцем своїх правомочностей, що випливають із передання на виконання договору купівлі-продажу товару неналежної якості: 1) на продавців і виробників покладається обов'язок при продажу товарів інформувати покупців про підприємства, на які покладається обов'язок задовольняти вимоги покупців, що ви­
пливають із передання товарів неналежної якості (ч. 4 ст. 8); 2) заміна недоброякіс­ного товару на доброякісний має здійснюватись негайно. За наявності необхідності перевірки якості строк заміни подовжується до 14 днів, а за відсутності такого товару у продавця — до двох місяців (ч. 6 ст. 8); 3) строк усунення недоліків установле­ний тривалістю 14 днів (диспозитивно) (ч. 8 ст. 8); 4) на письмову вимогу покупця
йому на час усунення недоліків проданого товару має бути наданий для користування з доставкою аналогічний товар (ч. 9 ст. 8); 5) порушення прав споживача, що випли­вають із передання йому продавцем товару неналежної якості, тягне обов'язок про­давця відшкодувати збитки впродовж одного місяця після пред'явлення такої вимоги (ч. 12 ст. 8). Це — унікальне правило, оскільки строки, впродовж яких боржник, котрий порушив зобов'язання, зобов'язаний відшкодувати завдані таким порушенням збитки, зазвичай не встановлюються.

7. Частина 10 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів» надає право споживачеві пред'явити вимогу про безоплатне усунення недоліків у товарі, що виникли з вини виробника не тільки впродовж гарантійного строку, а і протягом установленого строку служби товару. Якщо строк служби не встановлено, обов'язок безоплатного усунення недоліків продавець несе протягом десяти років з дня передання товару покупцеві. Якщо обов'язок усунути недоліки продавець не виконав упродовж 14 днів або іншого погодженого строку, покупець отримує права, що встановлені на випадок виявлення недоліків у проданих товарах протягом гарантійного строку.

Стаття 709.   Порядок і строки задоволення вимог покупця про заміну товару або усунення недоліків

1. Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про за­міну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні по­купця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок.

2. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару — протягом чотирнадцяти днів або, за домов­леністю сторін, в інший строк.

У разі відсутності необхідного товару вимога покупця про заміну товару підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви.

Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки не­можливо, покупець на свій вибір має право пред'явити продавцеві або виготовлювачу інші вимоги відповідно до статті 708 цього Кодексу.

3. Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою.

4. У разі усунення недоліків товару шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб або складову частину обчислюється від дня видачі
покупцеві товару після усунення недоліків.

5. За кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недо­ліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

1. Якщо покупцеві було продано недоброякісний товар, його доставка продавцеві (виготовлювачеві) для заміни або усунення недоліків здійснюється продавцем (ви­готовлювачем) або за його рахунок (у разі невиконання продавцем (виготовлювачем) цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місці знаходження по­купця). До відносин з участю споживачів, як вони визначаються у п. 22 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів» [186], переважно застосовується ч. 5 ст. 8 названого Закону, яка покладає на продавця обов'язок здійснити доставку недоброякісних то­варів або відшкодувати витрати покупця з доставки лише стосовно великогабаритних товарів і товарів вагою більше п'яти кілограмів.

2. На продавця покладається обов'язок на час ремонту товару, проданого з не­доліками, надати в користування аналогічний товар (тієї ж або іншої моделі). Цей обов'язок поширюється на всі випадки усунення недоліків у товарах,  незалежно від виду товару. У сфері дії Закону «Про захист прав споживачів» продавець несе зазначений обов'язок лише у випадках, коли він несе обов'язок створити обмінний фонд товарів за переліком, установленим Кабінетом Міністрів [249].

3. Порушення продавцем (виготовлювачем) строків усунення недоліків у товарах або ненадання на вимогу покупця на період усунення недоліків у користування аналогічного товару тягне обов'язок продавця (виготовлювача) сплатити неустойку в розмірі одного процента вартості товару за кожний день прострочення. Зазначені порушення — підстави виникнення обов'язку сплатити неустойку передбачені ч. 5 ст. 709 ЦК і є аналогічни­ми тим порушенням, що передбачені ч. 9 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів». Аналогічною є і санкція, передбачена цими двома законодавчими актами.

Стаття 710.   Відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни і повернення товару неналежної якості

1. У разі заміни товару з недоліками на товар належної якості продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором купівлі-продажу, і ціною товару, яка існує на момент заміни товару або постанов-
лення судом рішення про заміну товару.

2. У разі заміни товару неналежної якості на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості відшкодуванню підлягає різниця між ціною заміненого товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни
товару або постановлення судом рішення про заміну товару.

3. У разі пред'явлення вимоги про відповідне зменшення ціни товару для роз­рахунку береться ціна товару на момент пред'явлення вимоги про зменшення ціни, а якщо вимогу покупця добровільно не задоволено продавцем, — на момент поста-
новлення судом рішення про відповідне зменшення ціни товару.

4. У разі відмови покупця від договору та повернення продавцю товару неналеж­ної якості покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором,  і ціною відповідного товару на момент добровільного
задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволено продавцем, — на момент постановлення судом рішення.

5. Якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни або повернення товару неналежної якості підвищи­лися ціни на цей товар, покупець із цих підстав може заявити додаткові вимоги до
продавця.

1. Частина 1 ст. 710 ЦК установлює, що покупець не має права на відшкодування різниці в цінах (при зменшенні ціни) у випадках заміни товару з недоліками на товар належної якості. Підкреслимо, що це законодавче положення, як випливає із його кон­тексту (у цьому положенні йдеться про ціну товару, тобто товару, що був придбаний покупцем) застосовується у випадках, коли товар неналежної якості й товар, який
надається покупцю в порядку заміни, є аналогічними настільки, що між ними не існує різниці в ціні. Якщо ж на вимогу покупця здійснюється заміна товару з недоліками на доброякісний товар, що є іншим за розміром, фасоном, сортом тощо, а тому і має іншу ціну, здійснюється відповідний перерахунок. Отже, цей перерахунок стосуєть­ся різниці в цінах товару з недоліками і товару, який надається покупцеві на заміну
недоброякісного. Перерахунок здійснюється за цінами, що діють на момент заміни товару або на момент постановлення судом рішення про заміну товару.

2. У сфері дії Закону «Про захист прав споживачів» переважному застосуванню підлягає абзац перший ч. 7 ст. 8 названого Закону, який не передбачає відшкодування покупцеві різниці в цінах у разі заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та зміни ціни в період від придбання товару до його заміни. Якщо ж здійснюється заміна товару на товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації), тобто на товар, що має іншу ціну, що передбачає необхідність здійснення нового розрахунку між сторонами, то такий розрахунок здійснюється по-різному за­лежно від того, відбулось підвищення чи зниження ціни: 1) якщо ціна підвищилась, то різниця в цінах визначається на день обміну; 2) якщо ціна знизилась, то різниця в цінах визначається за цінами, що існували на день купівлі (абзац другий ч. 7 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів»). Звідси логічно випливає правило про сприяння покупцеві. У таких випадках при заміні товару з недоліками на аналогічний товар, що має ту ж ціну, також не передбачається будь-яке відшкодування різниці в ціні, що виникла внаслідок її зміни в період від дня придбання товару неналежної якості до дня його заміни, на користь будь-якої із сторін договору купівлі-продажу.

3. Якщо пред'явлено вимогу про зменшення ціни недоброякісного товару, то для розрахунку береться ціна товару на момент пред'явлення вимоги про зменшення ціни або на день постановлення судом відповідного рішення (у разі розгляду спору судом). Закон «Про захист прав споживачів» спеціального правила з цього приводу не встановлює. Тож і до відносин з участю споживачів застосовується викладене вище
правило ч. З ст. 710 ЦК. Це загальне правило виключає застосування до відносин з участю споживачів за аналогією правила про максимальне сприяння споживачеві, що випливає із абзацу другого ч. 7 ст. 8 названого Закону.

4. У разі відмови покупця від договору і повернення недоброякісного товару продавцеві, покупцеві повертається сплачена за товар грошова сума (п. 4 ч. 1 ст. 708 ЦК; п. 1 абзацу другого ч. 1 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів»). Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 710 ЦК покупець має право на відшкодування різниці в ціні (у разі її підвищення). Продавець у разі зменшення ціни права на відшкодування різниці в ціні не має. Такі ж правила, але за допомогою інших формулювань, установлені абзацом третім ч. 7 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів».

5. За період від дня постановлення судом рішення про заміну товару (ч. 1,2 ст. 710 ЦК), про зменшення ціни (ч. З ст. 710 ЦК), про повернення сплаченої за товар суми (ч. 4 ст. 710 ЦК) до дня виконання судового рішення ціна на товар може підвищи­тись або знизитись. Зниження ціни на відповідні правовідносини не впливає. У разі підвищення ціни покупець має право пред'явити до продавця додаткові вимоги. Такі вимоги можуть бути пред'явлені безпосередньо до продавця або шляхом звернення з позовом до суду. Звертає на себе логічна непослідовність цього правила: його за­стосування до відносин, передбачених ч. З, 4 ст. 710 ЦК є логічним, оскільки ці за­конодавчі положення передбачають урахування динаміки цін. Частина 1, 2 ст. 710 ЦК не передбачають урахування динаміки цін. Але і до правовідносин, передбачених ч. 1, 2 ст. 710 ЦК, застосовується правило ч. 5 ст. 710 ЦК, яке надає покупцеві право пред'явити до продавця додаткові вимоги у разі, якщо за період від постановлення судом рішення до його виконання відбулось підвищення цін.

 

Стаття 711.   Відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості

1. Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

1. Закон «Про захист прав споживачів» [186] уперше передбачив відповідальність продавця (виготовлювача), що випливає із передання покупцеві товарів неналежної якості, на підставі норм інституту зобов'язань, що виникають унаслідок заподіяння шкоди. Аналогічне правило сформульоване в ст. 711 ЦК. Розгорнені правила з цього приводу сформульовані в ст. 1209 — 1211 ЦК.