§ 1. Президент України — глава Української держави

Главою держави сучасних країн є особа, яка формально та фактично займає вище місце в ієрархії державних інститутів і здійснює функцію вищого політичного представництва країни як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. У президентських республіках, наприклад у США, глава держави, як правило, очолює виконавчу владу, що здійснюється ним як самостійно, так і за посередництва уряду країни.

Світова практика знає численні спроби відмовитися від формального визнання посади одноособового глави держави і тлумачити цю важливу офіційну посаду як колегіальну, що найчастіше приймає форму регентської або федеральної ради. Водночас слід визнати, що в більшості сучасних країн функціонує інститут одноособового глави держави, яким виступає президент або монарх1. В Україні на певних етапах її політичного розвитку інститут глави держави уособлювали як висунуті на вершину політичної піраміди за посередництва механізмів військової демократії гетьмани (наприклад, Б. Хмельницький, К. Розумовський, І. Мазепа), так і обрані в межах цивільних процедур представницької або прямої демократії президенти (М. Грушевський, Л. Кравчук, Л. Кучма).

На сучасному етапі державотворення в Україні інститут Президента був введений у дію Законом УРСР «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 р. Відповідно до Конституції УРСР 1978 р. було додано главу 12-1 «Президент України». У статті 114-1 Конституції УРСР 1978 р. було записано, що Президент України є главою виконавчої влади в Україні. Згодом були прийняті також закони України «Про Президента України» та «Про вибори Президента України» від 5 липня 1991 р. Крім того, своєю Постановою «Про вибори Президента України» Верховна Рада України призначила вибори Президента України на 1 липня 1991 р.

Світова практика свідчить, що для стабільності конституційного ладу, узгодженого функціонування державного механізму, вищого представництва в міжнародних відносинах інститут глави держави є об'єктивно необхідним. Тому президент у сучасних республіках наділяється, як правило, широкими повноваженнями у сфері взаємовідносин із законодавчою, виконавчою та судовою владою, є своєрідним арбітром між ними, символом єдності держави, офіційним представником держави. Глава держави забезпечує функціонування державних структур у режимі консенсусу і злагоди, спрямовує зусилля різних гілок влади на розв'язання актуальних проблем країни.

Саме в такому аспекті закріплені, зокрема, повноваження Президента України, який згідно з Конституцією України (ст. 102) є не тільки главою держави і виступає від її імені, а й гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Визнання Президента України главою держави має суттєве значення. Конституція виходить з того, що Президент формально не належить до виконавчої гілки державної влади. З іншого боку, повноваження Президента України сформульовані в Конституції таким чином, що це вимагає від нього бути політичне відповідальним за діяльність державної виконавчої влади в країні, адже йому за Конституцією підпорядковується вся виконавча вертикаль.

Як свідчить світова практика, нормальному представництву держави у внутрішній політиці і міжнародних відносинах більше відповідає ситуація, коли президенту належить статус глави держави, а не просто вищої посадової особи або глави виконавчої влади. Треба врахувати й те, що важливим завданням президента будь-якої країни є забезпечення функціонування органів державної влади, держапарату в режимі певного спрямування, конкретного політичного курсу. Таким чином, президент звичайно не може належати виключно до якоїсь однієї владної структури. Тому політична позиція президента часто нагадує роль політичного арбітра у взаєминах між окремими гілками державної влади. У цілому ж визнання президента главою держави є традиційним у конституціях багатьох країн світу. Така характеристика президентів міститься, наприклад, у конституціях Росії, Казахстану, Республіки Молдова.

Юридичний аналіз дає підстави для висновку про те, що Президент України займає особливе місце в системі органів державної влади і не належить виключно до жодної з гілок державної влади, про які йдеться у ст. 6 Конституції. Він отримує свої повноваження безпосередньо від народу, оскільки обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на п'ять років.

Водночас високий статус Президента України не означає відсутності його політичної та юридичної відповідальності перед народом. Його повноваження обмежені п'ятирічним терміном. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Вибори Президента проводяться на альтернативній основі. У разі вчинення Президентом державної зради або іншого злочину він може бути усунений зі свого поста Верховною Радою України в порядку процедури імпічменту. Акти Президента можуть бути визнані недійсними за рішенням Конституційного Суду України.

Реалізуючи свою політичну волю, Президент України може вживати тільки закріплені за ним Конституцією і законами України повноваження, тобто діяти виключно в межах її приписів. У тексті офіційної присяги Президента України є такі слова: «Зобов'язуюсь... додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

Президент України — гарант додержання Конституції України. Відповідно він суттєво впливає на режим стабільності закріпленого в Україні конституційного ладу і законності, забезпечення прав людини і громадянина, утвердження конституціоналізму в цілому. Положення ст. 102 Конституції свідчать про те, що Президент України несе персональну відповідальність за узгоджену безперервну роботу механізмів захисту Конституції України, прав і свобод людини, вжиття заходів щодо ефективного функціонування всіх владних державних структур у конституційному режимі.

Президент України вступає на пост не пізніше ніж через ЗО днів після офіційного оголошення результатів виборів, після складення присяги українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України. Президент України складає присягу такого змісту: «Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний термін після офіційного оголошення результатів виборів. На час виконання своїх повноважень він користується правом недоторканності. За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягуються до відповідальності на підставі закону. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки він не був усунений з поста в порядку імпічменту.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Його повноваження припиняються достроково у разі: відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті.

Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України. Неможливість виконання ним своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні парламенту України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України — за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.

На основі ст. 111 Конституції Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Питання про його усунення з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України1.

Для проведення розслідування парламент України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Висновки і пропозиції цієї комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради, яка за наявності підстав не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається парламентом України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 Конституції України виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 ст. 106 Конституції України. Це означає, що він не може звертатися з посланнями до народу, призначати всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, припиняти повноваження Верховної Ради України, призначати на посади членів Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, скасовувати акти Кабінету Міністрів України, призначати третину складу Конституційного Суду України, здійснювати помилування тощо.

 

 

§ 2. Вибори Президента України

Основи виборів Президента України встановлюються Конституцією України, згідно з якою Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом останніх 10 перед днем виборів років та володіє державною мовою. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку (ст. 103). Організація і проведення виборів Президента України регулюється Конституцією України, законами України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р., «Про Центральну виборчу комісію» та іншими.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення його повноважень вибори Президента України проводяться в період 90 днів з дня припинення його повноважень.

Вибори президента будь-якої країни безпосередньо народом — це більш демократична практика, ніж вибори президента парламентом (ФРН) або колегією виборщиків (США). Проте ця відмінність не має принципового значення. Головним у даному разі є те, що шляхом загальних виборів Президент України одержує свій мандат безпосередньо від народу, а це дає йому можливість бути незалежною, політичне автономною щодо інших гілок державної влади в Україні фігурою.

Право висунення кандидатів на посаду Президента України належить безпосередньо виборцям. Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України (п. 7 ст. 85 Конституції України). Згідно з частиною п'ятою ст. 102 Конституції України чергові вибори Президента України відбулися в останню неділю жовтня 1999 р. Повторне голосування було проведено 14 листопада 1999 р., Президентом України на другий термін був обраний Л. Д. Кучма.

Вибори Президента України здійснюються на засадах: вільного і рівноправного висування кандидатів у Президенти України; багатопартійності; гласності і відкритості; свободи агітації; рівності можливостей для всіх кандидатів у Президенти України у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Вибори Президента України є загальними. Право обирати Президента мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років. Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) і повторними.

Вибори є рівними, тобто громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах і кожен виборець має один голос. Вибори є прямими, оскільки Президент обирається безпосередньо. Голосування на виборах Президента України є таємним; контроль за волевиявленням виборців забороняється. Підготовка і проведення виборів Президента здійснюється відкрито, гласно.

Законодавче встановлено, що право висування претендента на кандидата у Президенти України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право ними реалізується через політичні партії та їх виборчі блоки, через збори виборців, у тому числі шляхом самовисування. Причому партія (блок), збори виборців можуть висунути лише одного претендента на кандидата в Президенти.

Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України. Територія цього округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Рішення про їх утворення приймається Центральною виборчою комісією (далі — ЦВК) не пізніше як за 160 днів до дня виборів. Список територіальних округів ЦВК публікує у пресі. Для проведення голосування і підрахунку голосів на виборах Президента України територія селищ, міст, районів у містах, що входять до складу територіального виборчого округу, поділяється на виборчі дільниці. Вони утворюються з кількістю від 20 до 3000 виборців.

Для організації роботи по виборах Президента утворюються виборчі комісії: Центральна, територіальні (225), дільничні (понад 33 тисячі). ЦВК є державним органом, який утворюється відповідно до Конституції України та Закону України «Про Центральну виборчу комісію». Територіальні комісії утворюються не пізніш як за 70 днів до дня проведення виборів Президента України. До їх складу обов'язково включаються (за наявності відповідних подань) по два представники від політичних партій (блоків), від яких зареєстровані кандидати. Голова, заступник голови та секретар територіальної виборчої комісії не можуть бути членами однієї партії, представниками одного блоку партій. Це має суттєве значення для проведення виборів у режимі законності. Дільничні виборчі комісії утворюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами не пізніш як за 45 днів до дня виборів. Повноваження територіальних та дільничних виборчих комісій починаються з дня прийняття рішень про утворення комісій і закінчуються через 10 днів після опублікування ЦВК повідомлення про результати виборів Президента.

Повноваження виборчих комісій різних рівнів визначаються їх завданнями і функціями. Так, Центральна виборча комісія приймає обов'язкові для застосування виборчими комісіями роз'яснення з питань Закону «Про вибори Президента України», контролює використання ними коштів Державного бюджету України, проводить реєстрацію довірених осіб кандидатів, визначає порядок використання засобів масової інформації для проведення передвиборної агітації, забезпечує виготовлення передвиборних плакатів кандидатів, здійснює контроль за надходженням та використанням особистих виборчих фондів кандидатів, забезпечує централізоване виготовлення бюлетенів установленого зразка тощо.

Територіальна виборча комісія здійснює в межах відповідного територіального виборчого округу контроль за додержанням законодавства про вибори Президента України, утворює виборчі дільниці, встановлює їх нумерацію, спрямовує діяльність дільничних виборчих комісій, контролює складання списків виборців і подання їх для загального ознайомлення, організовує зустрічі кандидатів з виборцями, встановлює підсумки голосування по територіальному виборчому округу тощо.

Дільнична виборча комісія перевіряє точність списку виборців на виборчій дільниці, організовує на виборчій дільниці голосування, проводить підрахунок голосів, поданих на виборчій дільниці, розглядає в межах своїх повноважень звернення, заяви і скарги з питань підготовки виборів та організації голосування на виборчій дільниці та приймає по них рішення тощо.

Для проведення виборів Президента України виконавчими комітетами сільських, селищних, міських (міст, де немає районних рад), районних у містах рад або органами, що відповідно до закону здійснюють їх функції, складаються списки виборців по кожній виборчій дільниці, до яких включаються всі громадяни, ^цо на день виборів досягли (досягнуть) 18-річного віку.

Важливою стадією виборчого процесу є висування і реєстрація кандидатів у Президенти України. Право висувати претендента на кандидати у Президенти України належить політичним партіям, які зареєстровані в Міністерстві юстиції. Це право реалізується партією як безпосередньо, так і через об'єднання партій у виборчий блок. Претендентом на кандидата у Президенти від партії або виборчого блоку партій може бути як член партії, так і позапартійний громадянин. Висунення претендента виборчим блоком партій здійснюється на міжпартійному з'їзді (конференції). Збори виборців мають право висувати претендента на кандидата у Президенти України, якщо в них беруть участь не менш як 500 громадян України, що мають право голосу. Збори виборців можуть проводитися за місцем проживання або на підприємствах, установах, в організаціях. Рішенням зборів затверджується ініціативна група виборців у складі 10—20 учасників зборів.

Претенденти на кандидата у Президенти України мають рівні права незалежно від суб'єкта висунення.

Претендент може бути зареєстрований як кандидат у Президенти України, якщо його кандидатуру підтримає своїми підписами не менш як 1 мільйон громадян України, в тому числі не менш як ЗО тисяч громадян у кожному з двох третин регіонів (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь). ЦВК за 170 днів до дня виборів затверджує форму підписного листа на підтримку кандидата у Президенти України. Ніхто не має права примушувати виборця підтримати претендента, платити коштами, товарами або послугами за підписи, а також перешкоджати йому у підтримці претендента. В одному підписному листі мають бути підписи мешканців лише одного населеного пункту. Забороняється організовувати збирання підписів на підприємствах, в установах і організаціях.

Якщо кандидатуру претендента підтримали не менше 1 мільйона громадян, то його реєструють як кандидата у Президенти України. Це робить ЦВК протягом п'яти днів після складення нею протоколу про результати збирання підписів виборців на підтримку претендента. Реєстрація кандидатів у Президенти має бути завершена не пізніш як за 90 днів до дня виборів Президента. ЦВК протягом двох днів після реєстрації видає кандидату у Президенти України посвідчення встановленого зразка, а претендентам, яким відмовлено в реєстрації, — рішення.

Важливою стадією виборчого процесу є проведення передвиборної агітації. Така агітація починається після реєстрації претендента кандидатом в Президенти України Центральною виборчою комісією і закінчується за один день до виборів. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. Встановлено, що громадяни України, політичні партії, інші об'єднання громадян, колективи підприємств, установ, організацій мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів, їх політичні, ділові та особисті якості, вести агітацію за або проти кандидатів на зборах, мітингах, у бесідах, пресі, на радіо і телебаченні. ЦВК за рахунок коштів, що виділяються з Державного бюджету України на проведення виборчої кампанії, забезпечує виготовлення передвиборних плакатів кандидатів у Президенти  України,  їх  виготовляють  з  розрахунку по 10 примірників кожного плаката на кожну виборчу комісію.

Кандидатам у Президенти України надається право безоплатного користування державними засобами масової інформації шляхом надання їм рівноцінного і однакового за обсягом часу мовлення на загальнодержавному рівні й у межах окремого виборчого округу. Вони також мають право на безоплатне розміщення тексту своєї передвиборної програми обсягом не більше чотирьох сторінок машинописного тексту в однаковому поліграфічному виконанні в газетах «Голос України», «Урядовий кур'єр».

Забороняється брати участь у передвиборній агітації органам державної влади, включаючи судові органи та установи прокуратури, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, членам виборчих комісій, особам, які не є громадянами України.

Фінансування передвиборної агітації здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також коштів особистих виборчих фондів кандидатів у Президенти України.

Законодавче встановлені гарантії діяльності кандидатів у Президенти України. Кожен з них, наприклад, може мати у кожному територіальному окрузі по одній довіреній особі і п'ять довірених осіб, які допомагають йому у проведенні виборчої кампанії на території загальнодержавного одномандатного виборчого округу.

Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування з 8-ї до 20-ї години. Так, у 1999 р. 31 жовтня був день виборів, а 14 листопада 1999 р. — день повторного голосування. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія сповіщає виборців не пізніш як за 15 днів до дня виборів. Голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях. Кожен виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається. Виборчі бюлетені видаються виборцям членами дільничної виборчої комісії на підставі списку виборців за умови пред'явлення документа, що засвідчує його особу. У бюлетені для голосування виборець робить позначку «плюс» (+) або іншу, що засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти прізвища кандидата, за якого він голосує.

Підрахунок голосів на виборчій дільниці здійснюється виключно членами дільничної виборчої комісії на її засіданні в тому ж приміщенні, де відбувалося голосування. Під час підрахунку голосів ніхто не має права робити позначок, записів на бюлетенях для голосування. У законі детально виписаний у процесуально-процедурному аспекті порядок підрахунку голосів. На підставі протоколів дільничних виборчих комісій територіальна виборча комісія на своєму засіданні підраховує результати виборів у цілому по округу. А ЦВК на підставі протоколів територіальних виборчих комісій та протоколів діль-ничних виборчих комісій, утворених при представництвах України за кордоном, не пізніше як у п'ятиденний термін після дня виборів встановлює результати виборів по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу по виборах Президента України, про що складає протокол.

Обраним Президентом України вважається кандидат, яки одержав на виборах більше половини голосів виборців, як взяли участь у голосуванні. При повторному голосуванні об раним Президентом України вважається кандидат, який у ре-< зультаті повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. У разі, коли повторне голосування проводилося лише по одній кандидатурі, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він одержав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

 

 

§ 3. Повноваження Президента України

Згідно зі ст. 106 Конституції України Президент України має широкі повноваження в різних сферах державного життя1. В одних випадках ці повноваження належать виключно йому, в інших — вони стикаються з повноваженнями інших органів державної влади. Конституція України розмежовує функції Президента України як глави держави і Верховної Ради України як її єдиного органу законодавчої влади. Водночас повноваження Президента у його відносинах з Верховною Радою дають можливість розглядати главу Української держави як повноправного учасника законодавчого процесу. По-перше, Президенту належить право законодавчої ініціативи, а по-друге, законопроекти, визнані Президентом як невідкладні, розглядаються Верховною Радою у позачерговому порядку. Крім того, Президент підписує закони, прийняті Верховною Радою України.

Як передбачено Конституцією України, Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України мав право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до парламенту України в порядку, встановленому ст. 93 Конституції. Такий указ Президента вступав у дію, якщо протягом ЗО календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим парламентом України з цих питань.

Президент України також має право вето щодо законопроектів, які були прийняті Верховною Радою України (частина друга ст. 94 Конституції). Він також має повноваження призначати всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції України (ст. 156 Конституції України), проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою, припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання парламенту не можуть розпочатися.

Президент звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до парламенту України про внутрішнє і зовнішнє становище України.

Взаємовідносини Президента України і Кабінету Міністрів України базуються на безумовному пріоритеті президентської влади, оскільки Президент за Конституцією України призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України. Він також припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку. Президент призначає за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах.

Президент скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Конституція України (ст. 113) визначає, що Кабінет Міністрів України є відповідальним перед Президентом України. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств та інших Центральних органів виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Президент України призначає за згодою Верховної Ради на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади, призначає половину складу Ради Національного банку України та половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. За згодою парламенту Президент призначає на посади та звільняє з посад голову Ан-тимонопольного комітету України, голову Фонду державного майна України, голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Згідно з принципами поділу влади і незалежності суду Президент України не має права втручатися у діяльність органів судової влади. Водночас він бере участь у формуванні органів судової влади України. Він призначає третину складу Конституційного Суду України, утворює суди у визначеному законом порядку (п. 22—23 ст. 106 Конституції). Крім того, на підставі частини першої ст. 128 Конституції Президент України здійснює перше призначення суддів на посаду професійного судді строком на п'ять років.

Президенту України належать також суттєві конституційні повноваження у військовій сфері, оскільки він є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони держави. Президент очолює Раду національної безпеки і оборони України — орган, який створюється і функціонує при Президентові України. Він формує персональний склад цієї Ради. В свою чергу Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. До складу Ради національної безпеки і оборони України входять за посадою Прем'єр-міністр України, міністр оборони України, голова Служби безпеки України, міністр внутрішніх справ України, міністр закордонних справ України. У її засіданнях може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення Ради вводяться в дію указами Президента України.

Президент України вносить до Верховної Ради подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України. Відповідно до закону Президент приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У разі необхідності Президент України приймає рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень парламентом України. Президент України присвоює вищі військові звання, нагороджує державними нагородами, встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними.

Президент має також широкі повноваження у сфері здійснення зовнішньої політики. Як глава держави він представляє її в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю України. Президент України веде міжнародні переговори та укладає міжнародні договори, приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах та при міжнародних організаціях, приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав, присвоює вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини.

До важливих повноважень Президента України належать також прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, а також здійснення помилувань в Україні. Згідно з вимогами п. 28 ст. 106 Конституції України Президент створює у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України для здійснення своїх повноважень, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Президент України також здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України. Його повноваження не можуть ним передаватися іншим особам або органам.

 

 

§ 4. Акти Президента України

Державна активність Президента України реалізується через нормативно-правові акти: укази і розпорядження. Як встановлено частиною третьою ст. 106 Конституції, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України.

Указ Президента України — це правовий акт, адресований до невизначеного кола юридичних та фізичних осіб, державних органів та організацій.

Укази Президента України можуть бути як нормативними, так і ненормативними. До останніх належать, наприклад, укази про призначення тієї або іншої особи на відповідну посаду. Прикладом нормативного указу Президента України може бути Указ «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» від 4 березня 1998 р., Указ «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21 квітня 1998 р. та ін.

Розпорядження Президента України — це акт індивідуально-організаційного характеру.

Акти Президента України видаються ним самостійно або на основі згоди парламенту України або Кабінету Міністрів України. Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24 ст. 106 Конституції України, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Йдеться про визнання Президентом України від імені Української держави іноземних держав, призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях тощо.

Контрольні запитання

1.  У чому полягає специфіка конституційно-правового статусу Президента України?

2.  Який порядок виборів Президента України?

3.  Якою компетенцією володіє Президент України в різних сферах?

4.  Які акти приймає Президент України?