Розділ 19 КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Розділ 19 КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

§ 1. Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції

Повноваження, порядок створення і діяльності Конституційного Суду України регламентується Конституцією України (розділ ХІІ), За­коном «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р., Ре­гламентом Конституційного Суду України від 5 березня 1997 р.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачен­ня Конституції України та законів України.

Визначивши правовий статус Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, Конституція тим самим виходить із того, що Конституційний Суд є незалежним від за­конодавчої, виконавчої та судової влади. Як конституційний орган держави він не входить до системи судів України загальної юрисдикції. Специфіка його діяльності полягає в тому, що він не здійснює право­суддя в повному розумінні цього слова, оскільки вирішує не спори, а питання про відповідність (конституційність) законів та інших право­вих актів Конституції України. Звідси випливає і основна мета діяль­ності Конституційного Суду України — гарантування верховенства Конституції на всій території держави.

До складу Конституційного Суду України входить 18 суддів. Особ­ливістю порядку формування суддівського корпусу є призначення до його складу суддів Верховною Радою України, Президентом України і з’їздом суддів України. Аналогічний порядок формування Конститу­ційного Суду передбачений, зокрема, в Італії, де участь у ньому беруть парламент, президент і вищі інстанції загальної та адміністративної юрисдикції.

В Україні кожний із зазначених суб’єктів призначає по шість суддів Конституційного Суду строком на дев’ять років, без права бути при­значеним повторно. Обмеження строку призначення, а також непри­пустимість призначення на цю посаду повторно зумовлюються знач­ними владними повноваженнями, якими наділений Конституційний Суд.

Верховна Рада України призначає суддів таємним голосуванням за пропозицією Голови Верховної Ради, за яку проголосувало не менше однієї чверті народних депутатів від конституційного складу, за умови надання висновків відповідного парламентського комітету щодо кожної кандидатури.

Президент України, призначаючи суддів, проводить з цього питан­ня консультації з Прем’єр-Міністром та Міністром юстиції України і видає Указ про їх призначення, скріплений підписом Прем’єр-міністра та Міністра юстиції.

З’їзд суддів на пропозицію делегатів відкритим голосуванням ви­значає кандидатури на посади суддів для включення їх у бюлетені для таємного голосування.

Виходячи з особливого місця Конституційного Суду в державному механізмі України, вимоги щодо кандидатів на посади суддів є досить високими. Суддями Конституційного Суду можуть бути громадяни України, які на день призначення досягли сорокарічного віку. Він по­винен мати вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової чи пе­дагогічної роботи не менше десяти років. Це мають бути посади юри­дичного профілю в правоохоронних органах, наукових, навчальних та інших закладах. Кандидат у судді повинен володіти державною мовою і проживати в Україні протягом останніх двадцяти років. На свою по­саду суддя офіційно вступає з дня складання ним присяги судді Кон­ституційного Суду України.

Граничний вік перебування судді на посаді — 65 років. Конститу­ційний Суд зі свого складу на спеціальному засіданні шляхом таємно­го голосування вибирає лише на один трирічний термін Голову Кон­ституційного Суду. Голова має досить значні повноваження. Насампе­ред він організовує діяльність Конституційного Суду, роботу апарату Суду, головує на засіданнях Конституційного Суду тощо. Головою Конституційного Суду України вважається обраним кандидат, за якого проголосувало більше половини від конституційного складу суддів Конституційного Суду. У разі якщо було запропоновано більше двох кандидатів і жодного з них не було обрано, проводиться повторне голо­сування щодо двох кандидатів, які отримали більшість голосів. У разі ж якщо Голову в обох випадках не було обрано, проводяться нові вибори з висуванням нових кандидатур.

Закон передбачає гарантії незалежності та недоторканності суддів, підстави щодо звільнення з посади та вимоги щодо несумісництва суддів. При виконанні своїх повноважень вони є незалежними і під- корюються тільки Конституції України, їм гарантується особиста не­доторканність, яка полягає в тому, що суддя не може бути затриманий і заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення ви­року суду. Вони не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в Конституційному Суді України і в його комісіях, за винятком відповідальності за образу або наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень і винесенні висновків Конституцій­ним Судом України. Важливою гарантією їх незалежності є те, що судді не можуть перебувати в політичних партіях та профспілках, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу опла­чувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Такі вимоги мають сприяти незалежності суддів при виконанні ними службових обов’язків і уникнути політизації цього органу.

Ніхто не має права припинити повноваження судді, крім випадків передбачених ст. 126 Конституції України. Так, суддя звільняється з посади^[1]: у разі закінчення терміну, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею 65 років; неможливості виконувати свої повнова­ження за станом здоров’я; внаслідок порушення суддею вимог щодо несумісності (ч. 2 ст. 16 Закону); порушення суддею присяги; набран­ня законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення ним українського громадянства; визнання його безвісно відсутнім; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді Конституційного Суду припиняється також у разі його смерті.

Судді Конституційного Суду мають право вимагати від державних та недержавних органів, організацій, установ, посадових осіб будь-які документи та іншу інформацію з питання, яке готується до розгляду в суді, вислуховувати по цих питаннях пояснення відповідних посадо­вих осіб. Судді мають право вирішального голосу при прийнятті рі­шення чи висновку Конституційного Суду. Суддя не має права на пу­блічне висловлювання своїх поглядів щодо неконституційності актів, які перебувають на розгляді Суду.

Конституція України та Закон «Про Конституційний Суд України» передбачають можливості розпуску або призупинення діяльності Кон­ституційного Суду. Згідно з чинним законодавством України, в разі введення воєнного або надзвичайного стану в Україні Конституційний Суд продовжує здійснювати свої повноваження.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначається Законом «Про Конститу­ційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року. У цьому законі закріп­лено основні засади, процедури конституційного судочинства, гарантії незалежності суддів.

Деякі правові питання внутрішньоорганізаційної діяльності вирі­шені Регламентом Конституційного Суду, зокрема порядок обрання Голови Конституційного Суду та його заступників, утворення колегій суддів, постійних і тимчасових комісій, повноваження та порядок про­ведення засідання колегій суддів, засідань і пленарних засідань Кон­ституційного Суду тощо. Ряд питань організації внутрішньої роботи унормовані іншими актами — Положеннями про постійні комісії, про секретаріат, інструкцією з діловодства тощо.

Свою діяльність Конституційний Суд України здійснює на основі принципів:

верховенства права — при прийнятті рішення Конституційний Суд України керується нормами Конституції України, яка закріплює ідеї справедливості;

незалежності — Конституційний Суд України незалежно приймає рішення з питань своєї компетенції. У його діяльність ніхто не має права втручатися, нав’язувати йому свою точку зору. Судді при здій­сненні своїх повноважень підкоряються тільки Конституції України та Закону про Конституційний Суд України;

колегіальності — згідно із ст. 4 Закону про Конституційний Суд України, розгляд справ і прийняття рішень здійснюється Конституційним Судом колегіально. Рішення приймаються тільки суддями, які приймали участь у розгляді справи в судовому засіданні. Рішення Конституційний Суд може приймати в пленарних засіданнях, якщо при розгляді справи приймали не менш двох третин від загальної кількості суддів;

гласності — справи Конституційний Суд України розглядає на своїх засіданнях відкрито. У засіданні можуть брати участь Президент України, народні депутати України, Генеральний прокурор України та інші посадови особи. Закриті засідання можливі тільки у випадках, передбачених законом. Рішення щоразу ухвалюються публічно;

повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтування прийня­тих ним рішень — акти Конституційного Суду України приймаються відкритим голосуванням. Засідання вважається правомочним, якщо в ньому бере участь не менш двох третин складу Конституційного Суду України, а акт прийнятий, якщо за нього проголосувало не менше деся­ти суддів. Акти мають бути мотивовані, викладені письмово, підписані суддями, які брали участь у розгляді справи. Судді мають право на осо­бисту думку, якщо не згодні з рішенням чи висновком Суду.

Діяльність Конституційного Суду України на таких демократичних засадах, як це свідчить уже накопичена практика його функціонування, дає підстави для висновку, що Конституційний Суд у державному механізмі України посідає досить вагоме місце. Це має суттєве зна­чення для становлення України як демократичної правової держави.

Конституційний Суд України фінансується із державного бюджету окремим рядком. Його акти публікуються у «Віснику Конституційно­го Суду України», засновником якого є сам Конституційний Суд. Міс­цем знаходження Конституційного Суду є м. Київ.

 

 

§ 2. Повноваження Конституційного Суду України і порядок його діяльності

Повноваження Конституційного Суду, згідно зі ст. 150 Конституції України, поділяються на такі різновиди.

Повноваження, пов’язані з вирішенням питань про відповід­ність Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Право на таке звернення до Конституційного Суду мають: Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Вер­ховна Рада Автономної Республіки Крим.

Повноваження, пов’язані з офіційним тлумаченням Конститу­ції України та законів України. Мета такого тлумачення полягає в необхідності єдиного розуміння і застосування Конституції та законів. Тлумачення Конституційного Суду України є офіційним і обов’язковим для всіх суб’єктів правовідносин. Здійснюючи тлумачення закону, Конституційний Суд України тільки створює необхідні умови для од­накового і неухильного виконання законів. Його рішення повинно відповідати не лише букві, а й духові закону, загальним принципам права. Проте під виглядом тлумачення не повинні ухвалюватися рі­шення, які за змістом встановлюють нову правову норму.

Повноваження, пов’язані з розглядом справ про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради Укра­їни для надання згоди на їх обов’язковість. Маються на увазі між­народні договори України, які вже діють, а також ті, що вносяться на ратифікацію до Верховної Ради України. Звертатись із запитом до Конституційного Суду має право Президент України та Кабінет Міні­стрів України. Конституційний Суд виносить рішення з цього питання у вигляді висновку.

Повноваження, пов’язані з винесенням висновків щодо додер­жання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Згідно зі ст. 111 Конституції, Президент України може бути усунений із поста в порядку імпічменту Верховною Радою України в разі скоєн­ня ним державної зради або іншого злочину. Запит про такий висновок можливий, якщо рішення про обвинувачення Президента України буде прийнято Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу.

Законом «Про Конституційний Суд України» визначаються особ­ливості конституційного провадження, зокрема щодо конституційнос- ті правових актів, що викликають спори стосовно повноважень (конституційних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування); щодо відпо­відності норм чинного законодавства принципам і нормам конститу­ції України стосовно прав та свобод людини і громадянина тощо.

Для вирішення покладених на нього функцій Конституційний Суд України має необхідні повноваження, в тому числі процесуально- процедурного характеру. Так, він має право витребувати від органів законодавчої, виконавчої влади, об’єднань громадян та окремих гро­мадян надання будь-яких документів чи інформації з питань, що готу­ються до розгляду в Конституційному Суді, викликати свідків, екс­пертів, посадових та інших осіб, участь яких дасть можливість забез­печити об’єктивний і повний розгляд справи.

Формами звернення до Конституційного Суду України є конститу­ційне подання та конституційне звернення. Згідно зі ст. 39 Закону «Про Конституційний Суд України», конституційне подання — це письмо­ве клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акта або окремих його положень неконституційними, про визнання консти- туційності міжнародного договору або про необхідність тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням визнається також звернення парламенту України про надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічмен­ту. Суб’єктами такого подання, згідно із Законом, є Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим. Цей перелік є вичерпним і не підлягає роз­ширеному тлумаченню.

Конституційне звернення — це клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації або захисту кон­ституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичних осіб. Конституційне звернення також подається в письмовій формі. Суб’єктами конституційного звернення визнаються громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Діючи відповідно до своєї компетенції, Конституційний Суд ухва­лює рішення з питань, порушених у конституційному поданні щодо відповідності чи невідповідності законів, інших нормативно-правових актів, що розглядаються, Конституції України.

Якщо в процесі розгляду справи виявлено невідповідність Консти­туції інших нормативно-правових актів або окремих їх положень, а не тих, щодо яких відкрито провадження у справі, але які суттєво впли­вають на прийняття рішення чи надання висновку у справі, Конститу­ційний Суд має право ухвалити рішення щодо неконституційності й таких актів або окремих їх положень (ч. З ст. 61 Закону).

У складі Конституційного Суду України створюються колегія суд­дів для розгляду питань про відкриття провадження у справах за кон­ституційними поданнями і колегія суддів для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями. Рішення про це приймається Конституційним Судом України впродовж першого місяця кожного календарного року. Колегії приймають рішен­ня про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді Укра­їни або у відмові в такому провадженні.

Конституційний Суд України може відмовити в порушенні справи, якщо запит не підлягає розгляду в Конституційному Суді у зв’язку з не­підвідомчістю справи, якщо він надійшов від органу чи посадової особи, які не мають права звернення до Конституційного Суду; невідповіднос­ті конституційного звернення, подання вимогам, передбачених Консти­туцією України і Законом «Про Конституційний Суд України».

Конституційний Суд України з питань, передбачених ст. 150 Кон­ституції України, ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Неви­конання рішень Конституційного Суду зумовлює настання відповідаль­ності згідно з чинним законодавством.

Окрім вирішення питань, передбачених ст. 150 Конституції Укра­їни, до повноважень Конституційного Суду України віднесено надан­ня висновків щодо відповідності Конституції міжнародних договорів, укладених з іноземними державами. Предметом такого розгляду мо­жуть бути чинні міжнародні договори незалежно від часу їх укладення. Конституційний Суд також надає висновки про відповідність Консти­туції України міжнародних договорів, які вносяться, відповідно до ст. 9 Конституції, до Верховної Ради для надання згоди на їх обов’язковість (ратифікацію). Можливість розгляду зазначених питань в Україні встановлюється вперше. Особлива відповідальність покла­дається на Конституційний Суд при наданні висновку щодо відповід­ності Конституції чинних міжнародних договорів, оскільки той чи інший його висновок стосуватиметься й іноземної держави. Право звернення до Конституційного Суду в такому разі має лише Президент України та Кабінет Міністрів України.

Особливу увагу слід звернути на ту обставину, що в разі надання висновків про невідповідність міжнародного договору Конституції України Конституційний Суд вирішує питання щодо неконституцій­ності цього договору повністю або окремих його частин. Питання щодо конституційності договорів, що вносяться до Верховної Ради для на­дання згоди на їх обов’язковість, розглядаються лише до прийняття відповідного закону. Якщо провадження в цій справі Конституційним Судом відкрито, Верховна Рада зупиняє розгляд.

Надзвичайно важливою є норма ч. 2 ст. 151 Конституції, згідно з якою за зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України надає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Слід зазначити, що предметом розгляду є не наявність підстав для імпічменту, а лише процесуальні питання, пов’язані з додержанням конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста. Консти­туційний Суд перевіряє також конституційність додержання порядку створення відповідно до ст. 111 Конституції тимчасової спеціальної слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування, правомочність складу та дій такої комісії при проведенні розслідуван­ня та прийняття рішення про звинувачення Президента України у вчи­ненні державної зради або іншого злочину.

Повноваження Конституційного Суду України поширюються також і на вирішення питань, передбачених ст. 159 Конституції, оскільки він дає висновки щодо відповідності вимогам статей 157, 158 Конституції внесених Президентом України або двома третинами від конституцій­ного складу Верховної Ради законопроектів про зміни до Конституції України. Пункт 28 ст. 85 Конституції передбачає також необхідність для Конституційного Суду надання висновків щодо порушення Верхов­ною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України при вирішенні питання про дострокове припинення її повноважень.

Акти Конституційного Суду України приймаються відкритим голо­суванням. Засідання вважається правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як дві третини складу Конституційного Суду, а акт — прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше десяти суддів. Акти повинні бути мотивовані, викладені в письмовий формі, підписані суддями, які були присутні на відповідному засіданні при розгляді справи. Судді не мають права утримуватися від голосування, але мають право на особисту думку, якщо не згодні з рішенням чи висновком. Рішення та висновок Суду можуть бути переглянути самим Конститу­ційним Судом, згідно зі ст. 68 Закону, при виявленні нових обставин у справі, які не були предметом його розгляду, але були наявні під час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку у справі.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України можуть бути визнані неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не від­повідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності^[2]. Такі акти або їх окремі положення, що визнані некон­ституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

 

Контрольні запитання

1.  У чому полягає специфіка правового статусу Консти­туційного Суду України?

2.  Які конституційні вимоги ставлять до претендента на посаду судді Конституційного Суду України?

3.  Якими нормативно-правовими актами регламентують­ся організація і діяльність Конституційного Суду Укра­їни?

4.  На основі яких принципів суддя Конституційного Суду України реалізує свої повноваження?

5.  Які повноваження має Конституційний Суд України?

6.  У чому полягають процедури діяльності Конституцій­ного Суду України?

---

^[1] Після проведення конституційної реформи 2004 р. у Верховної Ради України та в Президента України з’явилися повноваження по звільненню призначених ними суддів Конституційного Суду України (п. 26 ст. 85 та п. 22 ст. 106 Конституції України).

^[2] Слід зазначити, що, згідно зі ст. 15 Закону України «Про Конституційний Суд України», передбачена ще одна підстава для визнання правових актів неконституційними, а саме — «перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті».